Шабаліна Євгенія Миколаївна
Євгенія Шабаліна: душа, схована у віршах

Євгенія Миколаївна Шабаліна була дивовижно чарівною та красивою жінкою. Такою її пам’ятають всі, хто знав. Та вона ще більше вражала усіх своєю ерудицією, глибоким філософським ставленням до життя, вміла розкрити сокровенні таємниці людської душі, красу мистецтва. Вона прожила майже століття, зазнавши всього на життєвому шляху.

Народилася Євгенія Миколаївна у селищі Сукремль Брянської області Білорусі в 1919 році. У 1940 р. закінчила Московський педагогічний інститут. Війна порушила всі майбутні плани. З 1941 р. і до кінця війни служила сестрою милосердя у фронтовому евакошпиталі. Має бойові нагороди: орден Вітчизняної війни, медалі «За бойові заслуги», «За оборону Сталінграду».

Після війни продовжила навчання в аспірантурі Дніпропетровського державного університету, захистила кандидатську дисертацію, викладала філософію, естетику та культуру. Більше десяти років очолювала кафедру філософії ДНУ. До вісімдесяти років несла світло знань юному студентству. Дніпропетровському національному університету Шабаліна Є.М. присвятила більше півстоліття, стала кандидатом філософських наук, професором, заслуженим працівником культури України. Нагороджена орденом «Знак почета».

Її добре пам’ятали та поважали у Дніпропетровському хіміко-технологічному інституті, де вона викладала студентам та аспірантам у 60–70-х роках минулого століття. Хіміки надіслали на 90-річний ювілей Євгенії Миколаївни вітальне послання: 

У радянські часи Євгенія Миколаївна читала лекції у вечірньому університеті, зараз це – Університет третього покоління. Слухачі пам’ятають приголомшливі лекції-екскурсії залами європейських музеїв із показом слайдів. Це була незабутня подорож у казковий світ мистецтва.

Євгенія Миколаївна, різносторонньо обдарована, творча людина, володіла чудовим голосом, і після війни її запрошували солісткою до Дніпропетровського театру імені Т.Г. Шевченка. Вона також захоплювалася різьбою по дереву, ліпленням, малюванням, самостійно виготовила великий настінний набивний килим. Всі її роботи експонувались на університетській виставці викладачів і одержали високу оцінку.

Ректор ДНУ ім. Олеся Гончара Поляков М.В., даруючи квіти ювілярці, вітав: Шановна Євгеніє Миколаївно, Ви виховали не одне покоління успішних студентів, тому Ви, без перебільшення, золотий фонд нашого університету.

А ще – Євгенія Миколаївна була турботливою та люблячою мамою, виховала прекрасного сина Володимира. Він – кандидат фізико-математичних наук, учений, депутат міської та обласної ради. Вона багато уваги приділяла сім’ї, яка часто збиралася за одним столом. Вона любляча бабуся, що присвятила онукам збірник віршів «Детские».

Євгенія Миколаївна була відданою та вірною подругою. Коли кандидатка медичних наук Зінаїда Олександрівна Кукіна готувала книгу «Творим красоту сами», Євгенія Миколаївна прикрасила її численними віршами про квіти.  

Всю жизнь свою я прятала в стихах, 
Они души моей негромкий голос… 

День Пам’яті Євгенії Миколаївни збігся з Днем Поезії 29 березня 2018 року. В «Літературній вітальні» ДОУНБ імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія зібралися соратники, прихильники, студенти згадати Євгенію Миколаївну та почитати її вірші. На книжковій виставці були представлені її поетичні збірки «Мелодии», «Лето», «Лирика», «Весеннее», «Библиотека» та об’ємний том «Стихи разных лет». В.В. Шабалін представив відеофільм про життєвий шлях мами.

Зі спогадами виступили: Панфілова Г.А., Макаренко Л.М (кандидат хімічних наук), Плахотник А.Є. (кандидат хімічних наук), Куковська Л.А. (кандидатка філософських наук), Солдатова Л.А. (кандидатка м…. наук); надіслали свої спогади кияни Пархоменко В.Д. (доктор хімічних наук, член-кореспондент АНУ), Пархоменко Л.Г. (кандидат хімічних наук, професор), Гнатенко П.І. (доктор філософських наук, член-кор. АПНУ) та інші. Читали вірші Євгенії Миколаївни.

Згадує колега Євгенії Миколаївни Гнатенко П.І., професор, доктор філософських наук, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент НАПУ (Київ, 12 липня 2019 р.):
«У жовтні минулого року виповнилося сто років від дня утворення Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. Так склалося, що майже п’ятдесят років моєї педагогічної та наукової діяльності пов’язані з цим закладом, де я пройшов шлях від асистента до члена-кореспондента Національної академії педагогічних наук України. Працюючи в університеті, на кафедрі філософії, мені доводилося спілкуватися з багатьма викладачами. Але з особливою теплотою мені згадуються сімдесяті роки минулого сторіччя, коли завідувачем кафедри була Шабаліна Євгенія Миколаївна, доволі молода, красива та енергійна жінка. Це був період кількісного та якісного росту кафедри, період утвердження нового стилю керівництва кафедрою, направленого на впровадження гуманістичних принципів у взаємовідносинах між завідувачем і викладачами. Однією з заслуг Євгенії Миколаївни було сприяння цих принципів у життя колективу кафедри. Наслідком цього в колективі кафедри пануючою стала атмосфера взаємоповаги та взаєморозуміння, що покращувало навчально-виховний процес. Слід відзначити те, що Євгенія Миколаївна завжди відкликалася і давала поради молодим викладачам, ділилася своїм життєвим досвідом. Вона завжди була взірцем не тільки чуйного керівника, а й елегантної жінки. Крім того, брала активну участь у громадському житті університету та міста. Євгенія Миколаївна до вісімдесяти років працювала викладачем, запалюючи творчою енергією і оптимізмом колег. Свої поетичні здібності вона не втратила з віком. Євгенія Миколаївна прожила довге, творче життя, залишивши в пам’яті багатьох людей добрі спогади».

Євгенія Миколаївна пішла від нас 25 січня 2018 року, в Тетянин День – День студентства, залишивши нам Духовний заповіт:

«Дорогие мои, любимые, не горюйте, спокойно живите,
Я оттуда, из края незримого стану Ангелом Вашим Хранителем!»

Вона з нами… 29 липня цього року їй виповнюється 100 років! Це золотий фонд нашої дніпровської інтелектуальної еліти!.