Гордієнко Сергій Іванович
Сергій Гордієнко: Світ очима мандрівника

Сергій Іванович – знаний фахівець з екстремального одиночного виживання, учасник двох експедицій на Північний полюс (1995 і 1998, першим в історії незалежної України встановив там Державний Прапор України). Був у складі І Української антарктичної експедиції на станцію ім. Вернадського інструктором з виживання в екстремальних умовах (1996–1997, здійснив там унікальний 1000-кілометровий перехід). Випробовував себе вражаючими одиночними експедиціями Південною Америкою, Африкою і Євразією. З 2012-го року розпочав далекі водні мандрівки: на простому морському каякові виходив Дніпром до Чорного моря, огинав Кримський півострів до Азовського моря або прямував до острова Зміїний. Побував на Білому морі, вперше в історії пройшовши на суденці такого класу від гирла річки Кем через Соловецькі острови до Архангельська. Подолав сотні кілометрів Охотським морем, усю велику сибірську річку Об. Вінцем же цих унікальних досліджень можливостей людини і її адаптації в аквасередовищі стала експедиція «Міст співдружності» (2017–2018), у межах якої Сергій Гордієнко обійшов за периметром Чорне море. На такому плавзасобі та за таким маршрутом до нього не ходив ще ніхто. Важлива деталь: в усіх своїх експедиціях Сергій Іванович принципово не користується механічними засобами пересування – лише силою м’язів ніг або рук (на воді, веслом).
 

Людина-легенда з «чотирма екваторами» за плечима

 
– Просто я ще раз хотів подивитися у ваші очі, – пояснював своє прохання пройти разом з видатним мандрівником хоча б кількадесят кілометрів підприємець із Могилева-Подільського Вадим Ласкус, що колись теж займався туризмом. Маршрут чергової експедиції Сергія Івановича (2023, «Україна – фортеця європейської свободи», Дніпро-Говерла-Дніпро) проходив якраз через це гостинне мальовниче містечко, де вони й познайомилися. – Бо настільки у вас чистий погляд, такий рідко зустрінеш. Уявляю, скільки всього ці очі надивилися на своєму – такому насиченому! – віку.

Вадим Миколайович гадає, що такі очі швидше побачиш десь у книжках – з портретами, наприклад, Фритьофа Нансена, чи Тура Хеєрдала, або того ж Жака-Іва Кусто.

До речі, з останнім – з цією людиною-легендою, гордістю своєї країни, Франції, – Сергій Гордієнко був знайомий, листувався. І, по суті, Сергій Іванович є такою ж легендарною людиною для нашої Вітчизни, для України. Адже навряд чи хтось зі співвітчизників мандрівника зуміє в найближчому майбутньому перевершити його досягнення. Головне з яких – це більше 160 тисяч кілометрів, пройдених Сергієм Гордієнком пішки, на лижах, на каяку за більш як 45-річний період його мандрів планетою. Цієї траєкторії вистачило б, аби чотири рази охопити Землю за екватором!

Колеги Сергія Івановича іще підкреслюють, що це не просто екстремальні «походеньки» сміливця-одинака, випробування себе на крутість. В кожній експедиції він проводить ту чи іншу науково-дослідницьку роботу, багато виступає з благодійними лекціями перед школярами й студентами, пропагує на зустрічах із громадськістю і ЗМІ свій досвід і знання виживальника, взагалі здоровий образ життя, закликає до постійного вдосконалення та здобуття знань, до збереження природного довкілля. Зрештою, в закордонних мандрівках знаний українець-мандрівник виконує ще й функцію «народного дипломата»: розповідає пересічним іноземцям про Україну, про її історію й культуру, про прагнення українців до миру і свободи, до європейського майбутнього нашої країни…

В Україні та в Антарктиді вчений-дослідник зробив низку відкриттів (історичних, географічних, геологічних і біологічних). За результатами експедицій, в яких він брав участь, написано 5 книг і 21 статтю, присвячених, перш за все, техніці та психології виживання.
 
А ось стислий перелік численних регалій і здобутків Сергія Гордієнка: дійсний член Українського географічного товариства, почесний член Національного географічного товариства США, доцент і завідувач лабораторії спортивного туризму Київського університету туризму, економіки і права; нагороджений почесним знаком «Герой-патріот Придніпров’я» (і це ще далеко не все).

Після численних небезпек сприймаєш світ уже по-іншому

 
Справді – людина, що заглядала в обличчя смерті, та ще й не раз, потім, виживши, дивиться на світ вже зовсім іншими очима. Абсолютно не так, як більшість інших, котрі таких небезпек не зазнали.

Це визначення – якраз про Сергія Івановича. Адже він неодноразово ризикував життям. Наприклад, у численних походах Арктикою, під час тренувальних «провалень під лід». В тому числі й 1993 року, коли українська команда під керівництвом Сергія Івановича готувалася до автономного переходу до Північного полюсу.

Ще більший був ризик навіки залишитися у тому непривітному краї під час двох його експедицій на північну «маківку планети». А перебуваючи на іншому боці Землі, в Антарктиді, Сергій Гордієнко був провалився у глибочезну тріщину в льодовику. Врятував благенький постромок легких санчат-нартів, на якому українець зависнув на темним проваллям. Та ще добре, що у мандрівника завжди напоготові був ніж, завдяки якому він сяк-так і видерся нагору…

На Далекому Сході за українським мандрівником і його псом кілька діб ішов наозирці тигр. А біля Байкалу на Сергія Івановича накинувся ведмідь-людожер… А що вже напади вовків або здичавілих собак – такого було в біографії мандрівника-експедиціонера більше десятка разів. Уже добре відомо панові Гордієнку, що й лось – далеко не миролюбна тварина, і краще з ним не стикатися в лісі віч-на-віч.

У походах Євразією ще був укус небезпечної змії – і знов українцеві пощастило, вижив. Як вижив після подібного і в Африці. На тому ж «чорному» континенті напав на Сергія Гордієнка і його чорношкірого провідника величезний крокодил. Українець уцілів, а його супутник, на жаль, ні… Побував наш мандрівник і в полоні у бойовиків – в Північній Африці та Південній Америці.

Був немалий ризик і при зануреннях із аквалангом. Тут додамо принагідно, що Сергій Іванович стояв біля витоків дайверського руху в своєму рідному місті Дніпрі. Занурювався зі спеціальним фотоапаратом і під час І Української морської експедиції (що відбулася 1997 року – коли перший склад антарктичної експедиції повертався через всю земну кулю додому, до України)…

Звісно, гинули або калічилися у таких небезпечних пригодах не лише провідники чи супутники українського мандрівника, але і його фотоапарати. А то було б у Сергія Івановича фотошедеврів ще більше.

Подорожуймо важкодоступними місцями – через фотошедеври

 
Проте – то все теми для інших публікацій. Для нас же головне, що, незважаючи на всі пережиті небезпеки, Сергій Іванович зумів (хай і не завжди) зберегти відзняті ним кадри.  Вони дійсно незвичайні. І не лише тому, що це – «погляд на світ через фотооб’єктив» людини, яка вже неодноразово дивилася в очі смерті. (А що це – погляд особливий, підтвердить вам кожен український воїн-герой, який нині боронить Україну на фронті). У випадку із відважним мандрівником Сергієм Гордієнком – особливість погляду відчайдуха ще «помножена» і на величезну любов до Природи! Любов, як то кажуть, активну: наприклад, не просто до духовного несприйняття браконьєрів всіх мастей (хоч в лісі, джунглях, чи на річці, озері чи в морі), а й до неодноразових сутичок із ними. А ще – до багатьох і багатьох врятованих у походах Сергієм Гордієнком тварин, птахів, ба навіть комах!

Повномасштабне вторгнення російських окупантів 2022 року, як перед тим і пандемія коронавірусу, зламали плани Сергія Гордієнка щодо великих міжнародних експедицій. Але тривале вимушене перебування мандрівника удома дозволило нарешті дописати незавершені книги, упорядкувати свій величезний фотоархів, а дещо зі своїх найкращих світлин розіслати на вітчизняні та міжнародні фотоконкурси. Кілька фотокартин були високо оцінені професійним журі, автор став переможцем і неодноразовим призером, зокрема, низки тематичних конкурсів на британській міжнародній фотоплатформі «Photocrowd» та інших.  А деякі його світлини ставали переможцями фотозмагань тих країн, в яких він проходив на той час у черговій своїй експедиції. Як от, наприклад, сибірський цикл з Обі (звісно, ще до початку російсько-української війни).

Отож пропонуємо нашим шановним читачам також помилуватися фотошедеврами Сергія Гордієнка, подумки здійснити разом із ним віртуальну подорож тими важкодоступними місцями, де вже побував з фотоапаратом наш відважний і талановитий краянин. Рівних якому в світі – й за кілометражем пройденого-проплитого, і за рівнем складності всіх тих експедицій – можна перелічити хіба що на пальцях однієї руки.