Катеринославська школа садівництва, городництва та бджільництва (1890–1908 рр.)

В останні десятиліття спостерігається зростання уваги вітчизняного наукового загалу до проблем розвитку професійно-технічної освіти на теренах Придніпров’я. Попри здійснений в цій царині вітчизняними дослідниками вагомий науковий доробок, адміністративна, навчально-педагогічна та господарча діяльність закладів нижчої професійно-технічної сільськогосподарської освіти Катеринославської губернії кінця ХІХ – початку ХХ століття знайшла лише фрагментарне і побіжне висвітлення на сторінках фахових розвідок, що стало наслідком розпорошеності джерельної бази, низького рівня її інформативної репрезентативності.

Тож розглянемо етапи становлення та розвитку Катеринославської школи садівництва, городництва та бджільництва наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття.

У березні 1889 року на підставі дозволу міністра державного майна Російської імперії М.М. Островського був відкритий Катеринославський відділ Імператорського Російського Товариства Садівництва (далі КВІРТС). До складу нового осередку товариства увійшли чиновники земських установ, відомі громадські діячі міста та губернії: вчений-ботанік І.Я. Акінфієв, члени губернської та повітових земських управ – Г.А. Залюбовський, М.Ф. Ольшевський, В.С. Кисличний, М.Ф. Леонов та інші.

За статутом нового осередку, головна мета його практичної діяльності полягала у комплексному вирішенні низки господарських завдань плодівництва, змістовного поширення серед населення регіону агротехнічих знань, методів і прийомів у галузі практичного садівництва, городництва та виноградарства. Ефективним інструментом реалізації визначеної мети діяльності осередку, за задумом його членів, мав стати початковий професійно-технічний заклад із підготовки фахівців для садівничої та городницької галузі сільськогосподарського виробництва регіону. Проблема організації початкових навчальних закладів з садівництва тоді була вкрай актуальною, беручи до уваги її практичне значення для розвитку господарської системи країни. Зокрема, в 1889 році Полтавське сільськогосподарське товариство порушило питання про організацію школи садівництва на теренах губернії, яку відкрила тільки в 1895 році.

За задумом членів КВІРТС, майбутня школа мала перетворитися на своєрідний навчально-виробничий центр і науково-дослідницький полігон із розведення й акліматизації високопродуктивних плодових і лісових культур, забезпечуючи потреби місцевих господарств в якісному і кондиційному посівному матеріалі та саджанцях.

Послуги садівника-практика на місцевому ринку праці коштували досить дорого, і не кожен землевласник міг собі дозволити його утримувати, тому КВІРТС поставив за мету підготувати на базі нового начального закладу початкової професійно-технічної освіти досвідчених садових працівників, які задовольнили б попит місцевих господарств в обізнаних фахівцях у галузі практичного садівництва та городництва. Члени правління КВІРТС у своїй організаційній та освітянській діяльності виходили з ідеї обстоювання економічних інтересів місцевих поміщиків і приватних землевласників, намагаючись створити належні умови для забезпечення їхніх господарств дешевою кваліфікованою робочою силою, яка була спроможна ефективно вирішувати практичні завдання з розведення садів, компетентного догляду за станом плодово-ягідних культур, плодових і лісових насаджень.

Уже на установчих зборах регіонального осередку товариства одним із перших було ухвалено рішення створити в м. Катеринославі початковий спеціалізований професійно-технічний навчальний заклад – училище садівництва. З метою отримати земельну ділянку для організації школи садівництва та створити розгалужену виробничу інфраструктуру, КВІРТС відправив на адресу міністерства державного майна клопотання, в якому змістовно обґрунтовувалась доцільність передачі у власність осередку землі казенного саду, що перебувала в оренді місцевого підприємця Компера.

Улітку 1889 року департамент землеробства та сільської промисловості рішенням від 10 серпня 1889 за №7988 надав відповідний дозвіл. При цьому, передача земельної ділянки у власність здійснювалась за умови «якщо відділ за власний рахунок або за допомоги земства впродовж двох років заведе на відведеній ділянці правильне садове господарство й облаштує необхідні приміщення для відкриття школи, буде підтримувати потім всі будови в справному вигляді, забезпечить господарство необхідним живим й мертвим реманентом, буде утримувати не менше 15 учнів». На черговому засіданні члени правління КВІРТС розглянули та прийняли умови департаменту, а також розробили поетапну стратегію реалізації адміністративних заходів для організації майбутньої школи садівництва.

З 1 січня 1890 року земельна ділянка казенного міського саду була передана у розпорядження КВІРТС, і його члени розпочали збір коштів на спорудження навчального корпусу, будівель виробничої інфраструктури майбутньої школи. Попри значні фінансові пожертви меценатів і благодійників, збір необхідної на будівництво суми відбувався вкрай мляво та повільно, значно віддаляючи перспективу відкриття нового професійно-технічного закладу. Намагаючись ефективно розв’язати проблему фінансування будівництва шкільних споруд, правління осередку вирішило використати прибутки, які отримувало від оренди та експлуатації казенного саду.

Паралельно правління КВІРТС звернулося з низкою клопотань про фінансову допомогу до губернської адміністрації й органів місцевого самоуправління, які досить оперативно на них відреагували. Зокрема, губернські земські збори вже 13 грудня 1890 року одноголосно постановили надати катеринославському осередку фінансову допомогу у розмірі 5 000 руб. для будівництва шкільних споруд і виробничої інфраструктури. Аналогічні фінансові субсидії навчальному закладу виділили згодом і повітові установи земського самоврядування.

Отримавши від губернського земства та меценатів значні субсидії, КВІРТС уже до початку осені 1891 року завершив спорудження навчального корпусу школи, де згідно проєкту розміщувалися навчальні класи, майстерні, житлові приміщення для учнів і викладачів. На землях технічного саду в м. Катеринославі члени регіонального осередку заклали розплідник для розведення плодових і лісових культур. У 1891 році міністерство державного майна затвердило статут школи, який нормативно окреслив порядок організації навчального процесу, особливості структури базових курсів, визначив зміст і характер практичної підготовки учнівського контингенту. Навчальний заклад отримав офіційну назву – Катеринославська школа садівництва, городництва та бджільництва 2-го розряду.

13 жовтня 1891 року за участі членів товариства, учнів і викладачів, представників місцевої адміністрації та містян Катеринослава відбулося урочисте освячення шкільної споруди та відкриття нового початкового навчального закладу сільськогосподарської професійно-технічної освіти. Загальна чисельність учнів на момент відкриття становила 15 осіб. В тому ж році до школи був переведений підготовчий клас із дворічним терміном навчання, що дозволило на певний період вирішити проблему забезпечення навчального закладу підготовленими абітурієнтами.

У школі садівництва викладалися переважно сільськогосподарські дисципліни: практичне садівництво, городництво, бджолярство, шовківництво, основи ґрунтознавства, фізіологія рослин, основи догляду за плодовими та лісовими культурами. Для організації якісного навчального процесу правління КВІРТС залучило до викладацької діяльності висококваліфіковані педагогічні кадри, які мали значний практичний досвід роботи в галузі садівництва та городництва.

На початковому етапі становлення навчального закладу посаду опікуна школи обіймав П.Е. Голубінін, обов’язки управителя школи виконував Б.Л. Гохгейм. До складу педагогічного колективу входили досвідчені вчителі та садівники-практики: В.С. Андрєєв, А.М. Дворовенко, П.І. Четирикін. У 1892–1893 роках у школі садівництва викладав відомий фахівець із розведення плодових і лісових культур В.П. Лухменський.

З 1891 року для учнів середніх і початкових навчальних закладів міста Катеринослава на базі школи почали систематично проводити цікаві природознавчі екскурсії та практичні заняття з садівництва, декоративного рослинництва, що сприяло поширенню серед учнівської молоді та містян передових досягнень у галузі плодівництва, лісництва, садової агротехніки.

У 1891–1892 роках керівництво навчального закладу разом із правлінням КВІРТС сфокусувало свою увагу на розбудові виробничої інфраструктури школи. Спільними зусиллями учні та вчителі розчистили території колишнього технічного саду, на якій були висаджені лісові породи дерев, заклали розплідник плодових культур. Згодом, на його базі, з вихованцями навчального закладу проводилися практичні заняття з садівництва та городництва, на яких ставили різноманітні науково-практичні досліди, вдосконалювали агротехнічні прийоми догляду за плодовими та лісовими насадженнями. В 1896–1897 роках на території розплідника учні школи заклали великий розарій, розбили ділянки з посівами медоносних трав, декоративних і екзотичних рослин. Одночасно поряд із розплідником спроєктували виноградник, де висадили високопродуктивні винні та столові сорти винограду. На території школи спорудили теплиці та оранжерею для вирощування розсади городніх культур, розведення екзотичних рослин і квітів. Частину насіннєвого матеріалу високопродуктивних сортів плодових, плодово-ягідних, лісових культур, декоративних рослин і квітів за ініціативи КВІРТС придбали за кордоном у розпліднику при ботанічному саду м. Ерфурта (Німеччина).

Окремим напрямком діяльності закладу було розведення суниць і спаржі – культур, які користувалися підвищеним попитом на місцевому ринку. Практична орієнтація господарської діяльності школи на задоволення потреб ринку Катеринослава та губернії дала можливість залучити отримані від продажу сільськогосподарської продукції кошти на розвиток навчально-виробничої інфраструктури, технічне оснащення навчального закладу, придбання необхідного садового реманенту, добрив.

Один із пріоритетних напрямків освітньо-професійної діяльності школи полягав у сприянні популяризації знань із практичного садівництва, городництва, квітникарства серед населення Придніпровського регіону. Зокрема, в 1890 році на загальних зборах КВІРТС прийняли рішення організувати на базі школи спеціальні курси садівництва та городництва для вчителів початкових шкіл Катеринославської губернії. Зокрема, спеціальні курси з практичного садівництва були проведені під керівництвом відомого садівника А.К. Грелля в 1891 році, викликавши значний суспільний резонанс серед вчительського загалу губернії. Згодом за активної участі викладачів-курсистів у Катеринославській губернії впродовж 90-х років ХІХ століття буде створена ціла мережа шкільних садів, які перетворилися на своєрідні дослідницькі полігони з поширення плодових культур серед населення губернії. За статистичними даними губернської адміністрації, тільки в 1897 році на теренах губернії завдяки безпосередній участі садівників школи та членів КВІРТС закладено 260 шкільних садів, створено 68 пасік, 26 тутових розплідників, на базі яких здобували теоретичні знання та практичні навички з садівництва та городництва учні місцевих шкіл і селяни.

Всього за початковий період діяльності КВІРТС, за 1890–1897 рр. загальна кількість плодових культур, висаджених членами товариства та садівниками школи на теренах губернії, становила 16 310 саджанців плодових дерев, 291 756 – лісових. Шкільні сади та розплідники, створені за ініціативи Катеринославського осередку імператорського російського товариства садівництва, перетворилися на потужні центри забезпечення населення губернії високопродуктивним посадковим матеріалом плодових, лісових і плодово-ягідних культур. Тільки в 1896 році зі шкільних садів безкоштовно роздано селянам 18 230 саджанців плодових і 59 154 лісових порід дерев, що наочно свідчить про вагому роль школи садівництва та КВІРТС в розвитку садівництва на теренах губернії.

У 1898–1899 році завдяки отриманим від губернської та повітових земських управ субсидіям у штатному розкладі школи з’явилася посада роз’їзного вчителя-садівника, яку обійняв відомий інструктор-садівник П.А. Лісіцин. В його службові обов’язки входив загальний нагляд за шкільними садами губернії, надання дорадчих і консультативних послуг із садівництва місцевим землевласникам і селянам, догляд за плодовими насадженнями та садовими культурами школи.

На початку 90-х років ХІХ століття члени катеринославського осередку зіткнулися з проблемою забезпечити навчальний заклад необхідною кількістю учнів, нестача яких була зумовлена насамперед низьким рівнем платоспроможності бажаючих навчатися в школі. Зокрема, голова правління КВІРТС, катеринославський губернатор В.К. Шліппе звернувся до земських повітових зборів губернії з проханням асигнувати 100 руб. на утримання при школі садівництва по одному земському стипендіату від кожного повіту губернії. За задумом голови, подібна система організації фінансування земських стипендіатів мала комплексно вирішити проблему забезпечення навчального закладу учнівським контингентом. В свою чергу, земські повітові установи отримували професійно підготовлених садівників-інструкторів, які надавали місцевому населенню консультативно-дорадчу допомогу та здійснювали необхідну практичну агротехнічну роботу у відповідних повітах губернії.

Як свідчать статистичні дані, більша частина учнів, яка закінчила повний курс школи садівництва, залишалася працювати за фахом у Катеринославській губернії, сприяючи своєю практичною діяльністю подальшому сталому розвитку садівництва. Зокрема, з 15 осіб, які закінчили школу з моменту її заснування, лише четверо учнів покинули терени губернії, а 11 працювали садівниками в різних повітах. Цільова підтримка повітових установ земського самоврядування дозволила навчальному закладу успішно подолати тимчасові труднощі.

На межі століть завдяки фінансовим вливанням місцевої губернської адміністрації та земських установ, пожертвам місцевих меценатів відбувалося поступове зміцнення матеріально-технічної бази школи, що дозволило значно розширити загальну площу плодового розплідника, закласти нові парники й оранжереї. Зокрема, в 1896–1897 роках збільшилась площа висіву лісових порід дерев, вчетверо зросла корисна площа виноградника. В 1897 році територія плодового розплідника обіймала вже 7 дес. землі 154 квадратних сажні.

Беручи до уваги сприятливу ринкову кон’юнктуру, стабільний попит у населення міста і губернії на екзотичні декоративні квіти та рослини, за вказівкою дирекції школи в 1898 році здійснено масштабний висів цінних рослин і квітів у відкритий грунт. Одночасно збільшили загальну кількість парників і оранжерей. Зокрема, вже в 1897 році в структурі виробничих об’єктів технічного саду нараховувалось 22 парники. В тому ж році члени КВІРТС ухвалили рішення про спорудження на території навчального закладу третьої оранжереї.

На межі століть на базі школи катеринославський осередок товариства садівництва організовував різноманітні регіональні виставки, присвячені популяризації садівництва та квітникарства серед городян міста Катеринослава. Так, наприклад, восени 1897 року на базі школи садівництва проведена регіональна промислова сільськогосподарська виставка.

На початку ХХ століття в школі садівництва відбулися певні кадрові зміни. Зокрема, обов’язки офіційного попечителя школи виконував О.М. Захаренко, посаду управителя навчального закладу обіймав губернський секретар І.Г. Дзене. До складу педагогічного колективу школи входили викладачі: П.М. Смирницький, В.П. Базарянінов, законовчитель Д.О. Хорошев. Обов’язки шкільного садівника виконував П.І. Дамбур. Посаду лікаря обіймав на громадських засадах відомий в місті Катеринославі лікар І.В. Лешко-Попель.

Вагомі практичні здобутки Катеринославської школи садівництва в царині поширення сільськогосподарських знань привернули увагу чиновників міністерства землеробства. Так, в серпні 1900 року під час інспекційної поїздки півднем Російської імперії навчальний заклад відвідав у супроводі катеринославського губернатора Ф.Е. Келлера міністр землеробства та державного майна, дійсний таємний радник О.С. Єрмолов. Під час візиту міністр висловив своє задоволення загальним станом господарської діяльності школи, якістю практичної підготовки учнів, відзначивши вагомі виробничі успіхи навчального закладу.

За результатами візиту міністра землеробства 14 вересня 1900 року відбулося розширене засідання КВІРТС за участі губернатора Ф.Е. Келлера та представників повітових земських установ. Губернатор констатував: «існуючий в Катеринославі відділ імператорського товариства садівництва з його школою може слугувати кращим і надійним провідником до населення тих знань у даних галузях, відсутність яких, галузі ці не приносили до сих пір особливої користі населенню». В результаті докладного обговорення ролі та місця Катеринославської школи садівництва в поширенні сільськогосподарських знань і агрокультурних технологій, з’явилася невелика резолюція з комплексною програмою невідкладних адміністративних заходів, спрямованих на оптимізацію консультативної, навчально-виробничої діяльності закладу. Зокрема, звернуто увагу на необхідність змінити статут школи для ефективного розв’язання вкрай гострої проблеми фінансового забезпечення установи. Ухвалили рішення розводити в технічному саду школи високопродуктивні сорти низки сільськогосподарських культур, які мали особливе промислове значення для регіону.

На початку ХХ століття Катеринославська школа садівництва зіткнулася з цілою низкою складних господарських викликів, які поставили під загрозу її подальше існування. Зокрема, гідротехнічне обстеження технічного саду, який належав навчальному закладу, виявило наявність високого рівня ґрунтових вод, який зумовлював надмірну вологість ґрунту плодового розплідника, що вкрай негативно позначалося на вегетації, рості та плодоношенні плодових і лісових культур. Підвищена вологість ґрунту знижувала стійкість насаджень до різноманітних хвороб, що відбивалося на продуктивності саджанців і насіннєвого матеріалу, які втрачали свої видові та сортові кондиції. З метою практично вирішити ці проблеми на території школи садівництва на початку століття провели невідкладні інженерні та гідротехнічні роботи з пониження рівня ґрунтових вод, проте через складності рельєфу та особливості водостоку вони не принесли очікуваних позитивних результатів.

Проте, ці проблеми не вплинули істотно на характер організації навчально-виробничого процесу школи. Викладачі та попечителі закладу проводили для вихованців школи численні екскурсії до казенних і приватних садів місцевих землевласників, взірцевих лісництв на теренах губернії. Паралельно, на базі навчального закладу продовжували функціонувати курси садівництва для вчителів шкіл Придніпровського регіону.

У 1903 році була збільшена загальна культурна площа технічного саду, в якому розширили територію розплідника плодових і лісових культур, виноградника, заклали нові городи, плантацію плодово-ягідних культур, виділили й окультурили ділянку для висіву насіннєвого матеріалу, створили розплідник маточних дерев. Восени 1903 року школа садівництва взяла участь в організації та проведенні губернської сільськогосподарської виставки, на якій учні представили численні експонати: гербарій дичків підвоїв, різні види пікіруваних дичків, дички підвоїв плодових і декоративних рослин, що отримали високу оцінку експертів, які відзначили експонати відповідними медалями та дипломами.

У 1904 році Катеринославська школа садівництва опинилася на межі фінансового банкрутства, яке спричинив гострий дефіцит коштів, викликаний негативними соціально-економічними наслідками російсько-японської війни та революції, що призвело до дисбалансу бюджетів повітових і губернських земських установ – головних донорів навчального закладу. Фінансова криза зумовила і зниження обсягів доброчинних пожертв від благодійників. Загальна ситуація навколо навчальної установи ускладнювалася тим, що матеріально-технічна база школи вимагала істотного оновлення. Зокрема, головний корпус школи, де розміщувалися навчальні аудиторії, їдальня та гуртожиток для учнів, потребував планового ремонту і масштабної реконструкції. Поточне обстеження технічного стану житлових будівель закладу, проведене групою експертів, виявило їхню часткову непридатність для проживання через надмірну вологість, яка вкрай негативно позначалася на загальному стані здоров’я викладачів і вихованців школи. Не відповідав санітарно-гігієнічним і технічними умовам експлуатації й флігель, де розміщувались учнівська їдальня та кухня. Зібраних коштів вистачило лише на забезпечення найневідкладішних потреб школи, залишаючи відкритим питання про ремонт навчальних приміщень.

На початку російсько-японської війни 1904–1905 років Катеринославська школа садівництва як профільний сільськогосподарський навчальний заклад регіону бере активну участь у заготівлі сухофруктів і сушених овочів для потреб різноманітних лазаретів, шпиталів, військових частин діючої армії. Зокрема, на базі школи створено пункт зі збору натуральних пожертв, на який тільки в 1904 році надійшло від місцевого населення 200 пудів фруктів, 1 300 пудів овочів, 125 пудів сухофруктів. А вчителі та учні за фінансової та матеріальної допомоги земських установ губернії організували переробку та сушку фруктів і овочів. Усі натуральні пожертви та перероблені сухофрукти були передані Катеринославським осередком Імператорського товариства садівництва та школою місцевим медичним установам Червоного Хреста, які транспортували їх на далекосхідний театр воєнних дій.

Фінансові негаразди та проблеми змусили членів правління КВІРТС в 1906 році звернутися до губернської земської управи з клопотанням про передачу навчального закладу на баланс губернського земства. Проте, ініціатива не зустріла належного розуміння в міністерстві землеробства та державного майна Російської імперії. Намагання врятувати навчальний заклад шляхом його підпорядкування органам земського самоврядування закінчилося невдачею. Як випливає з матеріалів документальної бази, в 1907 році інтерес земських установ Катеринославської губернії до подальшої долі школи садівництва згас. Земські установи губернії переймалися розв’язанням питання розбудови розлогої мережі закладів початкової та середньої сільськогосподарської освіти, навчальні програми яких передбачали ґрунтовнішу й системнішу підготовку учнів із садівництва, городництва ніж та, що здійснювалась на базі школи садівництва.

На припинення навчально-виробничої діяльності школи вплинули й інші адміністративні чинники. Зокрема, впродовж 1904–1907 років у Катеринославському губернському правлінні, губернській управі відбувалась інтенсивна підготовка до проведення в м. Катеринославі Південноросійської сільськогосподарської, промислової та кустарної виставки. В процесі тривалої дискусії організаційний комітет виставки прийняв рішення використати території технічного саду та Катеринославської школи садівництва для розміщення виставкових павільйонів і наметів. Це рішення де-факто винесло вирок подальшому існуванню школи. В нашому розпорядженні відсутні документи, які відображають безпосередньо процес ліквідації навчального закладу. Статистичні звіти міністерства землеробства та державного майна містять лише інформацію, що Катеринославська школа садівництва, городництва та бджолярства через брак коштів припинила своє існування в 1908 році.

Упродовж своєї 18-ти літної історії навчальної та господарської діяльності Катеринославська школа садівництва, городництва та бджолярства зробила вагомий внесок у розвиток садівництва міста Катеринослава та губернії, виховала цілу плеяду висококваліфікованих спеціалістів-практиків із садівництва та городництва, заклала потужний підмурівок мережі шкільного садівництва в регіоні, сприяючи поширенню досягнень європейського досвіду в галузі садівництва та городництва серед сільськогосподарського населення губернії.