Дніпропетровське швейне об’єднання імені Володарського

Дніпропетровська швейна фабрика ім. Володарського, відома серед містян як «Володарка», проіснувала всю радянську добу, «доживши» до 2000-х рр. Наявність великого виробництва у центрі міста постійно спричиняла незручності та підживлювала розмови про її перенесення до більш прийнятної локації, але справа до цього дійшла аж у 2006 році.

Від самого початку виробництво розмістилося в корпусах , що раніше належали тютюновій фабриці «І. Джигіт та сини». Це було єдине в губернії підприємство такого масштабу в цій галузі, засноване ще у середині ХІХ ст. Після Першої світової війни та революційного лихоліття у націоналізованих корпусах було вирішено об’єднати кравців міста у єдине підприємство – швейну фабрику.

На честь якого політичного діяча назвати нове виробництво? Вже на той час, коли до створення СРСР залишалося дещо більше ніж півроку, у радянської влади існувало для таких випадків готове рішення. Як і багато інших швейних фабрик, розкиданих по країні Рад, Дніпропетровська, а точніше ще Катеринославська, отримала ім’я Володарського.

Хто ж такий цей Володарський?

Справжнє ім’я цього діяча – Мойсей Маркович Гольдштейн (1891–1918). Як і належало відповідно до канонів радянських «святих», діяч російського революційного руху. Народився в єврейській родині ремісників в м. Остропіль (на той час Волинської губернії). Член Бунду з 1905 р., потім працював у організації соціал-демократів «Спілка». Під час революції 1905–1907 рр. складав і друкував нелегальні відозви, організовував мітинги. З 1908 по 1911 рр. працював революційним агітатором у Волинській і Подільській губерніях. У 1911 р. засланий до Архангельської губернії, звільнений за амністією у 1913 р. Тоді ж у 1913 р. емігрував до США, де вступив у соціалістичну партію і міжнародну профспілку кравців. У цей час працював кравцем на портняній фабриці у Філадельфії. Саме цей відносно нетривалий період його діяльності й став поштовхом для появи численних швейних фабрик імені Володарського. Під час Першої світової війни разом із Бронштейном (Троцьким) і Бухаріним видав газету «Новий світ». Після лютневої революції повернувся на терени колишньої Російської імперії як більшовик, призначений головним агітатором Петроградської міської думи. На 2-му Всеросійському з’їзді рад обраний до Президії ВЦВК. У 1918 р. – комісар друку, пропаганди та агітації. Творець і редактор одного з головних більшовицьких «органів преси» – «Червоної газети». На початку 1918 р. відряджений ЦК на з’їзд армій Румунського фронту для агітації серед військових. Застрелений по дорозі на мітинг. Образ «мученицької смерті за революційну справу» та нетривалий досвід роботи у швейній промисловості стали поштовхом для прославлення його імені через численні «фабрики Володарського».

Але повернімося до Катеринослава. Місцева Швейна фабрика імені Володарського постала ще до перейменування міста на Дніпропетровськ. Заснована вона згідно з постановою від 5 квітня 1922 р. Підприємство розмістилося на вул. Барикадна, 5. «Володарка» дуже швидко виросла, ставши повноцінною фабрикою. 1925 р. їй передали корпуси колишньої тютюнової фабрики Джигіта. Розміщувалась вона по вул. Барикадній, 7, Гостинній, 4 і Шолом- Алейхема, 1 та 3. У 1928–1937 рр. на місці дореволюційних будинків було збудовано новий чотириповерховий корпус.

У період Другої світової війни фабрика евакуйована в м. Андижан (Узбекистан). Сама будівля у Дніпропетровську не зазнала великих руйнувань, і в січні 1945 р. фабрику було відновлено. У 1976 р. фабрика стала головним підприємством Дніпропетровського виробничого об’єднання ім. М. Володарського. У роки незалежності підприємство перетворилося на швейну фірму «Мрія», зараз – ТОВ «Швейна фабрика Файна мода України». Змінилося і місце її розташування. Фабрика переїхала на вул. Мандриківська, 47.
На місці колишньої «Володарки» відкрився торгівельний центр «Фабрика».

Фото з відкритих джерел Інтернету