Скелі МОДРУ – шедевр, створений природою

Так, Інгулець – ріка красива,
І особливо береги.
Тут давнина присутня сива, 
Де парк стоїть, були луги,
На котрих паслись добрі коні,
Відпочивали козаки…
Василь Москалюк

Криворіжжя – унікальна місцевість, розташована в центрі Українського кристалічного масиву, який саме на цій території залягає настільки близько до поверхні землі, що подекуди проявляється окремими скельними виходами. Ця особливість дозволила здійснити дослідження наявності корисних копалин на Криворіжжі ще у ХІХ столітті та виявити багаті залізорудні  поклади. 

З кінця позаминулого століття розпочалась нова ера для регіону – промисловий видобуток залізної руди не тільки розбурхав життя тихого провінційного містечка, але й докорінно змінив ландшафт місцевості. Незважаючи на активний людський і промисловий вплив, у Кривому Розі ще збереглися ділянки незайманої природи, які входять до складу об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення. Найбільшу кількість серед них складають геологічні пам’ятки природи, що пояснюється особливостями місцевості, на якій розташований Кривий Ріг. 

Однією з дивовижних криворізьких «родзинок» є геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Скелі МОДРу» площею 62 га в історичній частині міста в Центрально-Міському районі на берегах річки Інгулець. Початок скельного масиву розташований неподалік ще однієї історичної місцини – біля злиття річок Інгулець і Саксагань, місця перших поселень на Криворіжжі. 

Розташування виходів палеопротерозойських порід біля селища колишнього рудника МОДР, який отримав свою назву на честь «Міжнародної організації допомоги борцям революції», й дало назву геологічній пам’ятці «Скелі МОДРу».

Цей унікальний ландшафтний заказник справедливо визнано одним з найкращих природних об’єктів України, він є своєрідним музеєм геології під відкритим небом. Саме з цих скель відкривається неймовірна панорама на Кривий Ріг. Пройтися скельними масивами, висота яких сягає 28 метрів – як прогулятися дахом багатоповерхового будинку, тільки ще більш захопливо та цікаво. 

Природа – творець дивовиж

Пам’ятка природи – це скельні виходи сланців і залізистих кварцитів докембрійського періоду на правому і лівому берегах річки Інгулець, які під впливом тектонічних процесів що супроводжувались високими температурами, зім’яті в химерні складки і розбиті численними розломами та тріщинами. До складу пам’ятки входять також штучні оголення порід в затопленому Пастуховському кар’єрі та в прорізі шосейної дороги, яка з’єднує центр міста з селищем колишнього рудника імені МОДРу.

Перша згадка про скелі в науковій літературі зустрічається в книзі  вченого, академіка Санкт-Петербурзької Академії наук Василя Зуєва «Путешественные записки от Санкт-Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 г.». Наприкінці ХІХ століття розпочато промисловий видобуток корисних копалин на Лихманівському руднику, який тривалий час був одним із найбільших тогочасних на Криворіжжі. Спочатку  залізорудну породу видобували вручну безпосередньо на виходах її на поверхню, пізніше – невеличкими кар’єрами та шахтами загальною протяжністю 35 км. У 1909 році ряд південних кар’єрів було затоплено надзвичайно великим весняним розливом річки Саксагань, звивина якої пролягала недалеко від гірничих розробок. З приходом до влади більшовиків рудник було віднесено до рудоуправління ім. Ілліча, а шахта отримала назву ім. МОДРу. Проби корисних копалин, відібрані саме на цих скелях, підтвердили можливість магнітного збагачення бідних руд, чим поклали початок розвитку збагачувальної промисловості в Кривому Розі. 

Найбільшу кількість скельних виходів можна спостерігати на лівому березі річки Інгулець. Починаючи від затопленого Пастуховського кар’єру за парком ім. Федора Мершавцева до повороту річки біля селища Весела Дача відслонення постають окремими маленькими і великими так званими «гривками», довжина яких від 6 до 200 метрів, а заввишки від 2 до 27 метрів. Саме тут, на лівому березі, допитливий турист може побачити ще одну цікавинку – майже вертикальний розлом породи довжиною 140 і висотою 15 метрів. Це велике тектонічне порушення – результат процесів, які відбуваються глибоко в товщі землі, а ще такі явища є підтвердженням наявності в цій місцевості корисних копалин. Є тут і невелика печера, і джерело природної води, яка витікає прямісінько з тріщини мальовничої скелі. 

Таємниці Великої та Малої Орлинки

Правий берег Інгульця значно бідніший на скельні виходи, але саме на цьому березі є відслонення під назвою «Орлине гніздо», розташоване біля селища Кирпичне. Довжина відслонення – 25 м, а висота змінюється від 1 до 28 м. Пам’ятка складається з двох масивів: Велика Орлинка (Орлине гніздо) і Мала Орлинка. Остання особливо цікава розташованими тут печерами і гротами, в яких добували руду стародавні скіфи і слов’яни-уличі. Як зазначає Іван Найденко, відомий журналіст, знавець Кривого Рогу й околиць: «Адже саме тут, у гротах ландшафтного заказника «Скелі МОДРу» над Інгульцем, понад 40 років тому геологи відкопали плавильні шлаки – сліди існування залізних промислів у тодішніх володарів нашого степу кіммерійців (радіоізотопний аналіз показав, що їхнім «доменним печам» більш як три тисячоліття!)». За легендою, в XVI–XVII століттях козаки ховали тут свою скарбницю. 

Увесь масив кварцитів і сланців тягнеться по берегу річки від селища Кирпичного до селища Нижня Антонівка у вигляді окремих «гривок», які найчастіше покриті осипом. Саме за вражаючу висоту скелі отримали свою назву ‒ тільки орли можуть створювати гнізда на такій висоті від землі. На території Великої Орлинки ще з початку 50–60-х років ХХ століття скелі стали місцем альпінізму. У 1970-х тут  проводили повноцінні міжнародні змагання професійного рівня. Кількістю виступів, їхнім розташуванням, інтервалом і висотою скелі ‒ ці місця найбільш привабливі для продуктивних тренувань. 

Крім природних виходів чудовим виглядом залізистих кварцитів можна помилуватись на схилах Пастуховського кар’єру та в прорізі дороги, яка веде від історичного центру міста, колишнього гірничого селища шахти МОДРу (хоча в цій місцині вже давно не ведуться гірничі роботи, житломасив криворіжці й понині називають МОДРом). До речі, в народі існує легенда про історію будівництва дороги. Селище Тарапаківка (пізніше МОДР) було відрізано від центру міста річкою Саксагань, і місцеві мешканці діставались базару й інших необхідних місць, проходячи через кам’яний міст, побудований в ХІХ столітті. І лише в 1940-х роках прийнято рішення про з’єднання селища з центром, але для цього було необхідно прорубати проріз в суцільному скельному масиві, що потребувало значних фінансових ресурсів. «Спонсором» створення прорізу став начальник будівельної контори тресту «Кривбасруда» Файнштейн, який, за переказами, отримав значний спадок з-за кордону. На ці кошти й був створений проріз і побудована шосейна дорога. Добровільно чи під примусом поділився спадком товариш Файнштейн історія замовчує, та й чи було це насправді – достеменно невідомо. Але, дорога в 1970-х роках була розширена, прокладена трамвайна лінія, якими користуються мешканці міста й понині. 

Скельні багатства

Залізисті кварцити Криворіжжя становлять інтерес не тільки для промисловості, вони мають надзвичайно привабливий зовнішній вигляд. Під променями сонця каміння переливається різними кольорами: білим, червоним із чорними смужками, бузково-зеленим, фіалковим. У криворізьких залізистих кварцитах було знайдено поклади коштовного каменю «тигрове око», який приваблює погляд своїми бурштиновими переливами. Недарма, «тигрове око» здавна є амулетом служителів культу, магів і чаклунів. У різних народів він вважався каменем, який пов’язує між собою енергію сонця та силу землі.

Поціновувачам флори і фауни надовго запам’ятається дивовижна природа геологічної пам’ятки. Тут можна побачити рідкісні та зникаючі рослини: астрагал блідий, ковилу волосисту, тюльпан бузький, сон український, авринію скельну, очиток Борисової, кизильник чорноплідий, таволгу звіробоєлисту, жабрицю Паласса, гіацинтик блідий, рястку Буше, берізку лінійнолисту, півники карликові, барвінок трав’янистий тощо.

Якщо  пощастить, можна зустріти тварин рідкісних видів: джмеля лезуса, метеликів – Подалірія, Махаона і Поліксена, червоновуху черепаху (ця акваріумна тварина акліматизувалася на Криворіжжі), велику білу чаплю, а ще вухату сову, одуда, лиску, почути соловейка...

Статус геологічної пам’ятки природи Скелі МОДРу офіційно набрали в 1969 році згідно постанови Ради Міністрів УРСР та розпорядження міськвиконкому Кривого Рогу № 780-р від 14 жовтня 1975 року. Спочатку пам’яткою опікувалось рудоуправління ім. Ілліча тресту «Дзержинськруда», а пізніше – Криворізька міська рада. 

Нині Скелі МОДРу є туристичним об’єктом. Охочим познайомитися з усіма природними принадами Скель МОДРу пропонують пішохідні маршрути, екскурсії на велосипедах, сплави  річкою Інгулець вздовж мальовничих скельних виступів. 

Фото: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D0%B5%D0%BB%D1%96_%D0%9C%D0%9E%D0%94%D0%A0%D1%83
https://transphoto.org/photo/328703/?vid=34798