Ткачук Олександр Леонідович
Олександр Ткачук: «лишити добрий слід, але не наслідити…»

Олександр Леонідович Ткачук народився 7 липня 1947 року у м. Кривий Ріг на Дніпропетровщині у сім’ї робітника. Батько – Леонід Васильович працював начальником цеху коксохімічного заводу, мати – Ганна Василівна була домогосподаркою. В сім’ї зростало шестеро дітей. Саша народився п’ятим. Батьки заклали міцний фундамент, формуючи світогляд своїх дітей, навчили їх любити рідний край, свою родину, привчили змалку працювати, бо тільки працею та власним старанням людина здатна досягти в житті омріяних висот.

До школи Олександр пішов, уміючи читати та добре рахувати. Учнем дуже захоплювався футболом, волейболом, був активним учасником шкільного драматичного гуртка та гуртка «Умілі руки», дуже любив читати. Якось, прочитавши книгу «Республіка ШКІД», він вирішив із товаришем випустити шкільну газету, як це робили «шкідівці». Олександр оформив газету у віршованій формі, а товариш розмалював її. З цієї настінки й почалася поетична творчість Олександра Леонідовича. Закінчивши 8 класів, Олександр вступив до металургійного технікуму на вечірнє відділення та розпочав свою трудову діяльність на металургійному заводі розточником, а потім – електрослюсарем. 

У 1967 році закінчив технікум і був призваний до лав армії. Службу проходив у м. Києві у військах зв’язку. У 1969 році він повернувся на Криворізький коксохімічний завод, а в 1970 почав «гризти граніт» математичної науки в Криворізькому державному педагогічному інституті на фізико-математичному факультеті. У студентські роки Олександр брав активну участь у популярних зустрічах КВК, на які сам писав сценарії у віршах. На літніх канікулах неодноразово працював у студентських будівельних загонах, вихователем у піонерських таборах, брав участь у спортивних змаганнях з футболу та волейболу. 

Після закінчення Криворізького вишу в 1975 році отримав направлення в Сергіївську школу на Томаківщині. О.Л. Ткачук на собі відчув відсутність кадрів у сільській місцевості, бо йому довелося працювати там і математиком, і фізиком, і хіміком, і фізкультуру викладати, і співати, і малювати. 

З 1977 року і по теперішній час Олександр Леонідович – томаківчанин. У Томаківській середній школі № 1 викладав математику, був заступником директора школи з навчально-виховної роботи, працював інспектором шкіл Томаківського районного відділу освіти. Вчитель-методист поєднує викладання з профспілковою роботою й очолює профспілкову організацію освітян Томаківщини. З 1982 року він – звільнений голова райкому профспілки працівників освіти й науки. На цій посаді працює і зараз, а ще викладає математику в Томаківській загальноосвітній школі I–III cт. № 2.

Його загальний трудовий стаж – 60 років. Упродовж своєї діяльності вчителем Олександр Леонідович багато років був членом журі обласних олімпіад з математики як один із кращих вчителів Дніпропетровщини. Цілеспрямований у своєму бажанні краще, змістовніше і доступніше донести до учнів математичні знання, О.Л. Ткачук постійно підвищує свій фаховий рівень, що посприяло йому отримати два гранти від відомого на увесь світ фонду Джорджа Сороса (період 1995–1997). Перший грант – завдяки опитуванню серед студентів перших курсів, яких попросили відзначити своїх кращих учителів. Олександр Леонідович потрапив у когорту найкращих вчителів-математиків. Другий грант він виборов у конкурсі (м. Київ) серед кращих учителів з фізики, хімії, математики та біології з представленням наукових праць. 

Олександр Леонідович, маючи фах вчителя-математика, розробив власну методику навчання цій науці. Він є автором роботи «Методика спірального навчання» та співавтором кількох випусків посібників з математики для вчителів загальноосвітніх шкіл. 

Зазирнемо на хвилинку на урок математики в нашій Томаківській школі, який веде улюблений всіма без винятку учнями вчитель О.Л. Ткачук. У класі чути лише його голос. Мова не голосна, але впевнена і тверда. Учні зачаровано слухають мудрі слова філософа: «Не бійся ворога – в кращому разі він уб’є тебе. Не бійся друга – у кращому випадку він зрадить тебе. Бійся байдужого, бо саме з його мовчазної згоди на світі стаються вбивства і зрада». Закінчивши «моральний» відступ, вчитель знову веде своїх учнів у світ синусів і косинусів, логарифмів, теорем, аксіом, задач і прикладів. Він активно жестикулює руками, емоційно пояснює новий матеріал, а коли в очах дітей помічає нерозуміння – знову, як розминка, для них звучить дотепний анекдот. Ось так, з суміші моралі, гумору, цікавих історій і жартів засвоюється зовсім «негуморний» математичний матеріал і непомітно спливає час уроку. 

Такого трударя, як він, ще потрібно пошукати! Він наполегливо трудиться не тільки на розумовій ниві, а й залюбки дбає про своє домашнє господарство та городину. А ще він – великий фанат футболу і все життя присвятив цьому виду спорту, будучи гравцем футбольної команди Томаківського району, яка неодноразово отримувала Кубки переможців у змаганнях на першість району й області. Як тут не погодитись із народною мудрістю: «Якщо людина талановита, то вона талановита в усьому»!

Олександр Леонідович Ткачук вже давно став легендою у Томаківському краї та й, взагалі, подружжя Ткачуків-педагогів – це символ і взірець розуму, професійності, скромності, чуйності та щирості, любові. 

Олександр Леонідович відбувся як син, чоловік, зразковий сім’янин, батько та дідусь, професіонал. Він має двох синів і двох онуків. А ще він – достойний син не тільки своїх батьків, а і своєї рідної України. Його людяність не мириться з невихованістю, грубістю, черствістю, байдужістю й легковажністю. І своїх учнів виховує в дусі тих постулатів, яких дотримується сам.

За всі заслуги перед земляками, активну громадську позицію, з нагоди 460-річчя заснування Томаківки ім’я О.Л. Ткачука занесено до Книги почесних громадян смт Томаківки. 

Олександр Леонідович – математик, педагог, спортсмен, а ще й неповторний і неперевершений поет, який має красиву поетичну душу! Далеко не часто зустрічається людина, яка з насолодою розв’язує складні математичні задачі і пише вражаюче ніжні й витончені вірші, сценарії, пісні. За поетичну творчість, талант, щирість думки, відкритість і відвертість нашого славного й відомого земляка сміливо можна назвати яскравою зіркою Томаківщини. Його ім’я відоме на весь Томаківський край і далеко за його межами. У віршованих рядках розкривається глибокий зміст його таланту.

Він – скромна, щира, справедлива, самовіддана, поважна, відома, багатогранно цікава, талановита Людина з великої літери. Він завжди соромиться давати будь-які коментарі, щодо унікального підходу до математики, своїх спортивних і, навіть, танцювальних здібностей, свого двічі лауреатства (премія Сороса). 

Його душу як поета характеризують, наприклад, такі філософські роздуми:

Да, очень нравится стихов мне Глубина:
Открытий и идей – в ней океан бездонный!
И мысль отточена, и логика видна 
Да кладезь мудрости! Философ бесподобный!
Мне нравятся стихи, что сердце жгут до ран:
Что совести моей спать не дают набатом!
Мне нравятся СТИХИ… А что по сердцу Вам?
Не стыдно ли за то, что «настрочил» когда-то…
Мне нравится…»

а як патріота своєї рідної землі, вірного сина Вітчизни – такі слова:

Мне Родина – семья, любимая,
Родные, близкие, друзья.
Природа и земля родимая,
Где я родился, вырос я…
Судьба дарует мне роль мячика –
Футболить в жизнь она вольна!
Страна любая – мне, как мачеха,
Но Родина и мать – одна!

У вірші «Моим критикам» він називає себе: «…Я рифмоплетчик боязливый…», а далі акцентує:

Конечно, не Шевченко я.
Тропинка – я, Шевченко – трасса!
Поёт он лучше соловья,
Клюёт и кости, не до мяса!
В душе его сплошная рана,
В ней кровь – фонтан и водопад, 
В моём – царапина в сметане,
Он Джомолунгма, я – отпад.

Здавалося б, математику і лірику неможливо поєднати! Але не в даному випадку! Саме тут і поєдналися математична точність і влучність фраз, які присутні в глибоко душевній і щемливій поезії автора. Літературна творчість Олександра Леонідовича Ткачука стала відомою з перших його публікацій у Томаківській районній газеті «Наш край» у 1997 році. В цей час він випустив посібник для вчителів з української літератури «Ми у життєвих помислах єдині віддати душу Україні». Як говорить сам Олександр Леонідович: «Напевно, все моє життя надихає мене на творчість…».

Наш вчитель і поет займає активну життєву позицію, щиро любить свою Батьківщину, рідний край, де народився й виріс, і Томаківщину, де створив сім’ю, де живе і трудиться донині. З душевною теплотою поет пише про місто, де минули його дитинство та юність: 

Такого города другого в мире нет:
Сто, с лишним, километров с севера до юга!
Район здесь каждый свой имеет цвет –
Зимой снег красный нам приносит вьюга…
Какие здесь природы уголки!
На Саксагань упали, плача, ивы
И дендропарк, что от карьера до реки
Единственный, неповторимый и красивый.

А як треба любити Томаківщину, щоб написати такі слова!:

Все світле, все святе, бо все навкруг козаче,
Край слави і труда – Томаківськая Січ!
Селянський рід у нас веселий і завзятий,
Хороших трударів цінує й поважа,
Талантами наш край і щедрий, і багатий.
Томаківко! Чи є в твоїй красі межа?!
Мереживо казкове – нащадкам завіщаєм,
Нехай у них від щастя душа завжди співа!
Давайте збережем, примножим те, що маєм,
Бо доки край живе, Вкраїно, ти жива!

І як романтично неповторно Олександр Леонідович описав красу й принади українських степів у вірші «Степова рапсодія»:

Вітрець із полем розмовляє,
Душу його гріє,
Сонце з тінню в жмурки грає,
День чи спить, чи мріє…
У повітрі світла тиша
В імлі з павутинок.
А земля неначе дише
Краплями росинок.

О. Ткачука томаківчани вважають поетом-реалістом, а його поезію – співом душі, яку обожнюють, бо вона спонукає до роздумів, дає поштовх до дій, все більше набирає філософських обертів. У світ вийшли три збірки його віршів, хвилюючих і в той же час романтичних, повчальних, які надихають на добрі справи, застерігають і попереджають: «Старый альбом» (2004), «Располагайте мной» (2009), та «Третья попытка» (2017). Понад двохсот віршів розміщено на Інтернет-сайті «Твои стихи».

У Олександра Леонідовича дуже широкий спектр тематики поетичних творів: від любовної лірики до філософських роздумів, від творів соціально-політичного звучання до гумористичних вправ, віршів-байок, притч… Багато віршів присвячено коханню: «Знак любви», «Восьмое чудо света», «Качели любви», «Море и любовь», «Женское счастье», «Ностальгия», «Тост», «Случайный взгляд», «Серенада»,  та багато інших.

Вічна тема почуттів, відчуттів, значимості, неупередженості, радості, туги, смутку, натхнення, яка зветься такими вічними, рідними, неповторними словами – Жінка… Мати… Кохана… відображена в поезіях Олександра Леонідовича багатогранно й неповторно:

***
Жінками славна Україна,  
Вони – наш скарб і сенс життя.
На них тримається країна,  
Вони країни – майбуття.
Вони – наш мозок, наша кров,  
Вони ведуть в життя дороги, 
Даруючи свою любов.  

***
…Не заставляйте женщин плакать,
От зла, обиды, грубых слов,
Ведь доля женская – не паперть,
Что перед храмом для ослов!
Любовь – лекарством пить, не капать,
Пусть устраняет все причины!
Не заставляйте женщин плакать – 
Коль настоящий Вы Мужчина!

***
Любая женщина – то песня, то мечта!
В восторг приводит нас и вечно удивляет,
Любая женщина – земная красота,
Ведь некрасивых женщин не бывает…
Вы жизни смысл, Земли вы соль, 
Мудры Вы, но наивны Вы, как дети!
Вы – Вера человечества, Надежда и Любовь,
И лучше Вас нет никого на свете.

***
…Хай життя замело Вам волосся снігами,
Сонце зрізало в зморшки обличчя у Вас,
Красивіше немає лиця, як у Мами,
Хоч воно без рум’ян, без помади, без всяких прикрас…
…Для дітей найсвятіше у світі – це Мати!
Так шануйте всіх Мам, як Весну, як Життя… 

***
…Как много отдано друг другу сил,
Любви и нежности, что прорастают в детях.
Всё с полувзгляда – кто ж кого просил?
Друг другу были лучшими на свете…
…Ты у меня милее всех подруг,
Стройнее и прекраснее, конечно.
Моя опора, самый верный друг
И с Днем рожденья поздравляю я сердечно!
Здоровья, счастья, радости во всем, 
И сбудутся пускай твои желанья!
Пусть до 100 лет мы вместе проживём
В любви и жажде созиданья!

Олександр Леонідович – людина, повністю віддана своїй роботі. Тому так влучно, точно, щиро і правдиво говорить у віршах про свою професію, колег, наставників, учнів-випускників: 

***
Я всякий раз таю дыханье,
И, словно в Храм, вхожу в свой класс,
Твердя себе, как заклинание:
«Я честь имею учить Вас»

***
Вогонь і воду, мідні труби
Він у житті своїм пройшов,
За чесність цінять його люди,
За те, що шлях в житті знайшов.
І хай там, що б не говорили
Про роль, їх місце на Землі
Майбутнє всіх вони творили - 
Любимі  наші Вчителі!
…Лікує в душах наших рани
Любов незгасна до дітей.
Уклін Вам свято, Ветерани,
Від учнів Ваших – від Людей!

***
Отдай, что должен людям без остатка,
Будь мудр в поступках, стоек и сметлив,
И душу береги – она на грязь «так падка»,
С людьми будь добр, но строг и справедлив!...
…Отдай, что должен людям без остатка,
Любовью им всегда за все плати.
Не чисто на дороге жизни и не гладко –
Сумей, как Человек, по ней пройти!
Отдай, что должен людям без остатка,
Будь сердцем щедр, на ласку не скупись,
Тогда уверен будь – твоя десятка
В мишени, что зовётся словом «Жизнь»!

Олександр Леонідович – томаківська Людина-легенда! Незважаючи на його зайнятість та робочий день, розписаний похвилинно, він неодноразово був гостем на бібліотечних виховних заходах з учнівською та робочою молоддю, на засіданнях жіночого клубу за інтересами «Берегиня», на зустрічах за круглим столом користувачів Томаківської центральної бібліотеки з місцевими поетами, на презентаціях своїх збірок всім небайдужим жителям Томаківської громади в коворкінг-центрі нашої бібліотеки. 

Зі слів самого поета для нього «…поезія – це спів душі», а коли він пише вірші, то в його душі звучить мелодія. Мабуть, тому в його творчому доробку багато пісень. Першим народився романс «Располагайте мной» (муз. В. Алєксєєва), потім світ побачили пісні «Если нет любви» та «Осень не права» (муз. В. Молчанова), «Я заболел в октябре» и «Первая болезнь» (муз. Л.О. Ткачука – сина автора слів).

Як поет О.Л. Ткачук постійно публікує свої вірші у районній газеті «Наш край», обласній газеті «Джерело», обласному журналі «Нива знань», був постійним учасником сайту «Твои стихи», де входив до десятки найпопулярніших авторів. Про нього неодноразово писали на шпальтах місцевої, районної, обласних газет («Я люблю Томаківщину», «Наш край», «Зоря», «Волшебная шкатулка»).

У газеті «Наш край» під рубрикою «Творчість наших читачів» постійно друкуються нові вірші поета. Тільки за поточний рік опубліковано: «Родина», «Зима», «Хлеб», «Старая притча», «В зоопарке (по притче)». Нині до друку готова 4-та збірка поезій О.Л. Ткачука. Автор працює над її наповненням, назвою, видавництвом. В ній будуть вірші різнопланового змісту: громадського звучання, ліричні, патріотичні, громадсько-побутові, притчі… 

На питання: «Що найбільше запам’яталося Вам у житті?» Олександр Леонідович відповів, трохи замислившись:

«Знаєте, найщасливіші моменти в моєму житті були тоді, коли народжувалися мої діти й онуки. Це означає для мене, що мій досвід, мої знання, характер, мої зовнішні риси передалися далі – в майбутнє. Я маю двох онуків-щебетунчиків, я можу їх навчити цікавому, корисному, закласти в їхні душі потяг до краси, доброти, виховати їх ввічливими та розумними. Я щасливий від цього. У своєму житті головним вважаю кредо – залишити добрий слід після себе, але не наслідити!»