Проєкт «Спогади»: ролі та долі кумирів

Мені пригадалась бурхлива розмова, яка відбулася декілька років тому в купе потягу Київ–Дніпро. Товариство підібралось із людей, так чи інакше пов’язаних зі сферою освіти та культури. Говорили про кіно і телебачення. Столичний пасажир безапеляційно стверджував, що Дніпро – місто не кінематографічне, не телевізійне, яке «нічого путнього не дало країні у цій сфері. Про що говорити? – Провінція». Я намагалася захищати рідне місто, наводила приклади, факти. Крапку в нашій суперечці поставила пані, сказавши фразу, яка мені запам’яталась: «Мистецтво не може бути провінційним». На підтвердження цих слів – телевізійний проєкт, який народився саме у Дніпрі, створений творчою командою дніпрян, має високий фаховий рівень і рейтинг глядацьких переглядів.

Мова про проєкт «Спогади». Автор ідеї – Ігор Громов: ще під час навчання у київському виші він задумав цикл програм про видатних українських акторів, режисерів, сценаристів – непересічних Особистостей в історії українського театрального і кіномистецтва, гідних того, аби їхню діяльність досліджували та пам’ятали.

Ігор Громов – продюсер, режисер, кліпмейкер. Народився у Дніпропетровську 23 січня 1967 року. Закінчив Київський інститут театру й кіно ім. Карпенка-Карого за спеціалізацією продюсерська справа. Співрацював із дніпровськими та національними телеканалами. Автор ідеї та продюсер телепроєкту «Спогади», оригінальних кліпів для багатьох творчих колективів міста. Пішов із життя 30 травня 2019 року після тяжкої хвороби.

Втілення ідеї розпочалося 2008 року. До співпраці Громов запросив народного артиста України Володимира Талашка, знайомого глядачам за фільмами «У бій ідуть самі "старики"», «Капітан Немо» та іншими, який став ведучим програми, сценаристку та режисерку Наталію Рекуненко, оператора Юрія Христяна.

Створили сім фільмів по 45 хвилин про Миколу Яковченка, Віктора Степанова, Костянтина Степанкова, Миколу Гринька, Олега Борисова, Лева Перфілова, Нонну Копержинску, які вийшли на «Першому національному» і відразу запам’ятались телеглядачам.

2015 року Ігор Громов запропонував цей проєкт новому керівництву оновленого телеканалу «UА:Перший», – і воно зацікавились ідеєю, проте погодилося взяти програми для трансляції, якщо вони скоротяться до 26 хвилин і будуть без ведучого. Тому старі програми перемонтували, додавши до деяких із них нові інтерв'ю, і почали робити нові випуски. У проєкту оновився формат, оформлення і назва – «Спогади»

Створювала програму суто дніпропетровська/дніпровська команда (до якої, крім вище названих людей, входили звукорежисер Віталій Баклунов, фахівець із комп’ютерної графіки Володимир Таразевич, оператори Євген Лопатниченко та Сергій Сивко). Записували інтерв'ю і знімали у Києві, Москві, Прилуках, але писали сценарії та монтували у Дніпрі. До Києва відправляли готовий продукт. Фінансово підтримувала проєкт теж дніпровська промислова компанія «Альбатрос», виробник металочерепиці та каркасних споруд. Фірма не мала стосунку до кіно й театру, проте її засновники поділяли думку, що свою історію слід вивчати та пам'ятати.

Перша програма циклу була присвячена Олегу Борисову. Свою діяльність він починав у Київському театрі російської драми імені Лесі Українки, а першою великою роллю в кіно став Голохвастов у фільмі за мотивами комедії Михайла Старицького «За двома зайцями».

Наступний випуск розповідав про Нонну Копержинську, яка багато років пропрацювала у Київському драматичному театрі імені Івана Франка і також відома своїми кіноролями. Вона не зіграла жодної головної, проте ролі другого плану й епізоди виконувала так, що глядачі запам’ятовували їх назавжди. https://www.youtube.com/watch?v=Xe-K9iGdaLw

Потім були передачі (крім оновлених) про Маргариту Криницину, Миколу Шутька, Леся Сердюка, Наталію Наум, Михайла Задніпровського, Юрія Іллєнка, Миколу Мащенка та інших. В одному з інтерв’ю сценаристка проєкту Наталія Рекуненко розповідала: «Колись ходили в кіно чи театр спеціально для того, щоб подивитися саме на цих акторів. Вони свого часу були кумирами мільйонів глядачів, але тепер забуваються. Хотілося б нагадувати про них, не тільки показуючи фільми, а й розповідаючи подробиці про їхнє творче та особисте життя. Адже глядачам завжди цікаво дізнатися, якими їхні кумири були поза сценою та кадром. Історії персонажів наших програм мене приголомшили тим, що попри своє дуже тяжке, напівголодне дитинство, яке припало на передвоєнні чи воєнні роки, ці люди мріяли про мистецтво, ставили перед собою мету стати акторами – і досягали її. Живучи практично на жебрацькі стипендії, були вимушені працювати під час навчання, а будучи вже професійними акторами паралельно підробляли вантажниками, чорноробами, таксистами. І саме це в них справляє найбільше враження – незважаючи на труднощі, вони лишалися Людьми протягом усього свого життя. Гадаю, життя тих акторів, про котрих розповідатимуть "Спогади", – це гідний приклад для наслідування молодим артистам».

Інтерв'ю для програм давали люди, які знали героїв особисто – родичі, друзі, колеги, а також мистецтвознавці, журналісти, історики театру та кіно.

По крихтах збирали історії, що довгий час лишалися за кадром. Доводилось відпрацьовувати велику кількість документів із книг і періодичних видань, фотоархівів, переглядати уривки з фільмів і вистав. До слова, тоді й відділ літератури з питань мистецтва Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія надавав посильну інформаційну підтримку творчій команді проєкту.

2016 року у проєкті частково змінився склад творчої групи. У створенні нових серій брали участь Тетяна Кумеда, Іван Зайцев, Олександр Кабиш, Валерій Гриценко, Лейла Абасова та інші. Передачі виходили на «Першому» по суботах. Усього було створено близько 50 випусків, більшість із яких присвячені окремим постатям. Були й тематичні серії, що розповідали про історію кіностудії ім. О. Довженка, про 10 топових фільмів українського кіно.

На жаль, проєкт припинено 2017 року. Але записи передач залишилися. Зараз їх транслюють на телеканалі Enter-фільм, знайти «Спогади» можна і в YouTube. Вони й сьогодні цікаві й актуальні. На мою думку, вони стануть у пригоді молодих акторам – адже герої кінорозповідей багато чого можуть їх навчити: як досягти фаховості у професії; як поважати себе, своїх колег і глядачів; як «вистояти» у спокусливому світі мистецтва, витримати випробування славою.

Для людей, які не пов’язані з мистецтвом, але цікавляться ним, передачі обов’язково сподобаються розповідями про їхніх кумирів: не тільки про те, як вони працювали, а й про те, як жили, кого любили, з ким товаришували чи ворогували, які мали захоплення. «Ми не шукали сенсацій у житті наших героїв, не прагнули копирсатися у їхній «білизні», проте оминути подробиць про особисте життя, яке зазвичай залишається поза кадром і сценою, неможливо, – адже і з цих пазлів також складається будь-яка особистість», – згадує Наталія Рекуненко.

Мені особисто дуже подобається цей цикл передач. Дивилась усі серії, навіть по декілька разів, і щоразу знаходжу щось нове для себе. Існують інші проєкти такого ж напрямку вітчизняних телеканалів і закордонних телекомпаній. Але «Спогади», на мою думку, приваблюють своєю душевністю, тактовністю, культурою мови, логічністю подачі фактів. Після перегляду виникає відчуття легкого смутку, бо герої передач, на жаль, уже не з нами, але й відчуття духовного піднесення – яка багата наша країна талановитими людьми, і нам пощастило жити з деякими з них у часовому просторі, бачити їх на екрані, на сцені, насолоджуватись їхнім мистецтвом перевтілення. Подякуємо усім, хто був причетний до створення цих передач. Будемо пам’ятати!