Володимир Івченко: майстер, який створює сяйво. Частина 2.

Майже 6 років існує в с. Сурсько-Михайлівці Солонянського району народний музей Микити Коржа на зимівнику козака Олександра Пластуна. І весь цей час у складі його невеликого творчого колективу працює Володимир Никифорович Івченко. Ікони, оздоблення до яких відреставрував народний майстер з карбування і тиснення на металі, знаходяться у багатьох храмах Дніпропетровщини. Невеликі дерев’яні ворота зачиняють за нами межу між сільською вулицею і атмосферою Живого музею Микити Коржа. До властивих для чепурної української садиби звуків цвірінкання-кукурікання-мекання долучається тихе постукування молотка Володимира Никифоровича. Продовжуємо з ним бесіду.

«Не страшися починати діло, Боr допоможе скінчити»

– Ви відновлюєте оздоблення ікон, де кожна деталь важлива і підкреслена композицією, колоритом… Як сталося, що Ви стали реставрувати ікони?

– Двадцять років тому почав ходити у православний храм. Коли побачив поганий стан ікон, заболіла душа, з’явилась якась нетерпимість до такого вигляду Святих Образів, захотілося їх відновити. Моя віра дала натхнення створювати тисненням на металі нових окладів ікон, напрестольних хрестів, прикрасити Євангеліє. З того часу було облагороджено багато ікон як для храмів, так і для домашніх куточків.

– Але ж, Володимире Никифоровичу, Ви й самі виготовляєте ікони?

– Починав з невеличких подарункових іконок на День ангела. Пізніше спробував себе у виготовленні родинних ікон, теж для близьких, друзів. Для живого Музею Микити Коржа виготовив родинну ікону Микити Коржа.

– Яка робота (картина або ікона) була найважча? Чому?

– Найважчими були дві роботи: оклад та ризи Пресвятої Богородиці Володимирської і Євангеліє розміром 30х50 см для храму Святителя Миколая у Таромському восени 1999 року. Відчувалася велика відповідальність перед Богом і цими святинями. Працював над ними десь півроку. Кропітка робота супроводжувалася спайками частин, оздобленням напівдорогоцінним камінням та бісером.

– Чи є у Вас є якась власна технологія, своя придумка, власне відкриття у процесі виготовлення виробу?

– Коли починав працювати над карбуванням, літератури не було, все освоював сам і впевнений, що цю техніку можна освоїти самостійно. Сам підбираю інструменти і матеріали. Використовую алюмінієву фольгу товщиною від 0.08 до 0.15 мм. Купляю фольгу на базарі. Коли працюю, поєдную всього потроху. Це й карбування, і тиснення на металі. Сам виготовляю і обробляю лаком дерев’яні рамки.

– Кажуть, що емоції, які майстер переживає під час творчого процесу, обов’язково відображаються у виробі і можна знову і знову їх відчувати, перегладаючи його роботи. Про що Ви думаєте, коли займаєтесь карбуванням? Як відбувається цей процес?

– В моїй роботі дуже допомагає молитва, якщо відволікаєшся, то робота не ладиться. Все роблю з молитвою.

«Гарно того вчити, хто хоче всього знати»

– Ви проводите майстер-класи… Розкажіть про це. Як їх сприймає молодь?

– Із задоволенням проводжу майстер - класи, молодь дуже дивується, коли на очах шматок металу перетворюється у гарний витвір мистецтва. Надихає Православна віра, у молодих людей загоряється вогник бажання творити.

– Можливо, хтось з цих дітлахів стане Вашим послідовником, захоче втілювати у металі власні ідеї…У Вас були персональні виставки робіт?

– Персональних виставок не було, я все зразу дарую, а от на фестивалях Живий музей Микити Коржа виставляє мої роботи, там я проводжу майстер-класи. У музеї теж можна подивитися на мої вироби тиснення металу і спробувати створити невелику деталь. Моє завдання - показати основи роботи з кольоровим металом.

– Над чим зараз працюєте?

– Наразі роблю хрести на дерев’яній основі для прикраси іконостасу у храмі Святителя Миколая у с.Таромське для духовного наставника Живого музею протоієрея Андрія Трусова. Пізніше почну працювати над Царськими Воротами для храму Святителя Миколая у с. Таромське (по благословіння батюшки), робота кропітка і довготривала.

– Кого, на Вашу думку, можна вважати талановитою людиною? Що таке талант?

– Талант - це дар Божий, яким людина змогла скористатися. Радість і світло даруються від дії таланту, направленого людям для прославлення Бога. Талановита людина робить будь-яку справу від чистого серця, з натхненням, як творець, як художник, як особистість.

– Щоб Ви хотіли побажати читачам Порталу «ДніпроКультура»?

– Від щирого серця бажаю вам здоров’я і добра. Хочеться, щоб до вашого Порталу долучалося більше молоді, щоб посіяні вами зерна любові до культури давали міцні проростки в серцях людей!

– Дякую Вам, Володимире Никифоровичу, за цікаву розповідь і знайомство з Вашою творчістю! Міцного здоров’я і бадьорості Вам, процвітання музею, невтомності Вашим золотим рукам!

Бесіду записала Тетяна Глоба

Фото з колекції Живого музею Микити Коржа

Володимир Івченко: майстер, який створює сяйво. Частина 1.