Вікторія Монякова – віртуоз шовкової палітри

Початок творчого шляху

З раннього дитинства Вікторія любила малювати, закінчила художню школу. Батько Вікторії – професійний гравер, від нього дівчинці передались відчуття гармонії ліній і кольорів. Її дві бабусі вишивали хрестиком та гладдю. Різною технікою вишивки володіла хрещена, під впливом якої почала вишивати і вона сама. Десь у десятому класі спробувала прикрасити свою улюблену сукню вишитою кедровою гілочкою. Вийшло дуже гарно. Так поступово перейшла й до картин.

Захоплення, що стало частиною життя

По закінченню школи обрала професію інженера-металурга, закінчивши ДГТУ. Працює на Дніпровському металургійному комбінаті, а вільний час приділяє своєму хобі – рукоділлю, яким займається вже більше двадцяти років.

Вікторія створила велику колекцію картин, вишитих шовком у техніці художньої гладі. Вони виділяються своєю оригінальністю та високою майстерністю. Дивлячись на них здалеку, думаєш, що це живопис. І тільки придивившись уважніше, побачиш тоненькі стьожки шовком… Саме натуральні шовкові нитки мають блискучий ефект, який надає картинам об’ємності та яскравості кольорів. Робота майстрині над однією картиною може тривати від одного до кількох місяців. Незважаючи на те, що створення картини інколи займає дуже багато часу та й немалих коштів, вона отримує від творчості задоволення та самореалізацію.

Вікторія любить фантазувати, тому сюжети багатьох картин придумує сама. Часто використовує фотографії, особливо при зображенні тварин. Саме тваринам, птахам і квітам присвячена більша кількість робіт Вікторії. 
 

Є також роботи народної тематики, на створення яких надихнула творчість української художниці Зеновії Юськів. «За мотивами» сюжетів її картин з’явилися нові, вишиті шовковими нитками. Найулюбленіша з них для авторки – картина «Берегиня».
 

Особливе задоволення майстриня відчуває від підбору кольорів та їхнього поєднання. Саме завдяки цьому її картини захоплюють своєю живістю та променистістю.

Участь у виставках і фестивалях

Вікторія є учасницею багатьох місцевих, обласних і всеукраїнських виставок і фестивалів. Її перша персональна виставка відбулася в музеї історії Кам’янського у 2007 році. Директор музею Наталя Буланова підкреслила: «Вікторія, інженер-металург за спеціальністю, – справжній художник… Майстерність відчувається у всіх її роботах, представлених на виставці». Музейний фонд поповнився подарунком від майстрині – вишитою картиною «Мамай», на створення якої надихнула участь в історико-культорологічному фестивалі «Мамай-fest». 

Незабутні враження залишилися у майстрині від участі у фестивалі «ХХІ Дні української культури» у польському місті Щецині та ярмарку в Ризі. За словами Вікторії, найцінніше в таких поїздках це – люди, яких тобі посилає доля, а також це – завжди уроки, яскраві емоції, натхнення.
 

Нові горизонти творчості

Своїми враженнями та новими творчими захопленнями Вікторія Монякова ділиться у створеній нею групі «Творческая мастерская Виктория» у Facebook.com: «Для мене творчість – це частинка душі, тому я завжди прагну спробувати робити щось нове…». Так з’явилися вишиті шовком  міні-картини у вигляді кулонів-підвісок на шнурі, вишиті брошки та комірці. 

Крім вишивки Вікторія захопилася живописом на пір’ї та камінцях. У руках художниці навіть звичайна морська галька за допомогою пензля та фарб перетворюється на кумедних тваринок або чудову квітку.
 

Кілька років тому вона почала виготовляти жіночі прикраси: кольє, сережки, браслети з натурального каменю у техніці «сутаж», де використовується спеціальна кольорова тасьма. Сутаж вважається елементом вишивки, тому майстрині було цікаво спробувати цей вид рукоділля. Сюжети для своїх перших робіт вона підглядала в Інтернеті, а далі почала сама придумувати образи в залежності від настрою. За словами Вікторії, багато часу займають пошук і підбір матеріалів, а, наприклад, на створення кольє припадає близько тижня. Зараз у неї велика колекція прикрас, які не тільки надзвичайно гарні, але, головне, – ексклюзивні.

«Мене завжди захоплювали і надихали майстри народної вишивки, гончарство, ткацтво, народний декоративно-орнаментальний розпис, різьблення по дереву. Хотілося все спробувати та освоїти…», – ділиться у групі Вікторія.

Займаючись створенням прикрас, вона спробувала відобразити деякі напрямки ремесел у своїх виробах. Так з’явився комплект за гуцульськими мотивами «Етно», в якому використані ручний розпис на яшмі, різьблені дерев'яні намистини, корал, чеський бісер, сутаж, шкіра.

Однією з незвичайних прикрас, створених нею, є комплект, виконаний у стилі Петриківського розпису – «Петриківський дивоцвіт»: агат, корал, яшма, змійовик, авантюрин, чорний турмалін, чеський бісер, сутаж, шкіра. Ця робота була представлена на конкурсі хенд-мейд майстрів «Експо» у Києві.

Нові подорожі, цікаві знайомства є завжди гарним поштовхом для подальшого творчого розвитку майстрині. Їй завжди є чим поділитися та що запропонувати своїм прихильникам, справжнім цінителям прекрасного.