Герсеванов Микола Борисович
Микола Герсеванов. Публіцист на чолі земської управи

У 1848 р. брав участь в Угорській кампанії. За це у жовтні 1849 р. отримав черговий чин полковника, орден Св. Володимира IV ступеню й австрійський орден Св. Леопольда. В наступні чотири роки М.Б. Герсеванов часто змінював місця служби. Шостого грудня 1852 р. нагороджений орденом Св. Анни 2-го ступеню. 

М.Б. Герсеванов брав безпосередню участь у бойових діях Російсько-Турецької війни 1853–1956 рр. У березні 1854 р. у складі 3-го, 4-го і 5-го піхотних корпусів воював на Дунаї. За відмінну службу отримав орден Св. Володимира 3-го ступеню. У вересні 1854 р. переведений під керівництво головнокомандувача Російської армії в Криму О.С. Меншикова. Брав участь у битвах біля Балаклави – 13.10.1854 р., під Інкерманом – 24.10.1854 р., на Чорній річці – 4.08.1855 р., при захисті Севастополя. 

За зразкове виконання важливих бойових завдань 29.10.1855 р. отримав чин генерал-майора і орден Св. Георгія 4-го ступеню за 25 років бездоганної служби в офіцерських чинах. Ще через три роки служби М.Б. Герсеванов був нагороджений орденом Св. Станіслава 1-го ступеню.

12 березня 1860 р. М.Б. Герсеванов вийшов у відставку через домашні обставини. Він оселився у спадковому маєтку в с. Миколаївка Новомосковського повіту. В тому ж році дворянство Новомосковського повіту обрало його своїм предводителем. На цій посаді М.Б. Герсеванов залишався до 1866 р. 

Початок публіцистичної діяльності. Перші «статейки»

Вийшовши у відставку, Микола Герсеванов не зачинився у своєму маєтку, а продовжував активну літературну та громадську діяльність. Ще у 1839 р. він надрукував перші розвідки, які він називав «статейки», в «Одесском вестнике» і «Сыне отечества» під назвами: «Петербург и Москва» «О водяных и сухопутных сообщениях в России». Окрім вищезгаданих видань М.Б. Герсеванов публікував свої матеріали в журналах «Русский инвалид», «Северная пчела» та інших.

У 1845 р. в «Одесском вестнике» він надрукував статті про Кавказ, а в «Сыне отечества» свої враження від подорожі Італією. Відомі також його окремі роботи: «Какие железные дороги выгоднее для России: конные или паровые?» (Одеса, 1856); «О действии русских войск в Крыму в 1854 и 1855 годах» (СПб., 1867), «О народном характере евреев» (Одесса, 1860); «Гоголь перед судом обличительной литературы» (Одесса, 1861); «О социализме редакционных комиссий» (Берлин, 1860). 

Публікації М.Б. Герсеванова були різного змісту і спрямування, але найбільш відомим він став за статті соціально-економічного характеру. Наприклад, у статті 1846 р., присвяченій боротьбі з пияцтвом серед селян, він звинувачував поміщиків, які багатіли за рахунок ґуралень і пропонував їм замінити жито іншими культурами. У 1840-х роках вийшло багато статей М.Б. Герсеванова в «Земледельческой газете», «Записках общества сельского хозяйства России», «Журнале Министерства государственных имуществ», які були присвячені соціально-економічним питанням. Це дало підставу М. Бачинському назвати М.Б. Герсеванова помітною постаттю серед економістів Степової України. Наслідком його активної публіцистичної діяльності стало обрання його членом «Общества сельского хозяйства Южной России», а 30.10.1856 р. М.Б. Герсеванов став дійсним членом «Одесского общества истории и древностей».

Позиція у питаннях селянської реформи

Досвід у соціальних і економічних питаннях певною мірою підготував Миколу Герсеванова до Селянської та Земської реформ. Із початком обговорення положень Селянської реформи він не залишився осторонь важливих питань суспільства. У 1859 р. М.Б. Герсеванов склав декілька записок: на адресу шефа жандармів князя В.А. Долгорукова, голови редакційних комісій Я.І. Ростовцева та Новоросійського генерал-губернатора О.Г. Строганова. Активність М.Б. Герсеванова не могла залишитися непоміченою. Тому коли 12 січня 1861 р. у Катеринославі зібралися всі повітові маршалки дворянства Катеринославської губернії для обрання кандидатів до губернського у селянській справі присутствія, серед п’яти претендентів був і Микола Герсеванов. При чому він набрав найбільше голосів. Однак до «присутствія» М.Б. Герсеванов не потрапив. 

Граф О.Г. Строганов в листі до міністра внутрішніх справ С.С. Ланського від 30.01.1861 р. писав: «визнаючи думку начальника Катеринославської губернії (губернатора О. Сіверса – І.К.) про необхідність повітовим предводителям дворянства бути на своїх місцях у повітах при введенні в дію положення про селян достатньо вагомим, і тому знаходжу незручним призначення Новомосковського повітового маршалка генерал-майора Герсеванова членом комісії, я думав би надати звання членів за вибором дворянства титулярним радникам Савельєву і Полю...». 

Причина відмови М.Б. Герсеванову в праві увійти до селянського присутствія могла полягати не в тому, що він був маршалком дворянства, а в тому, що його позиція у питаннях селянської реформи була «продворянською», про що О.Г. Строганов знав не з чужих вуст. На це натякає дослідниця Т.Ф. Литвинова.

Хоча М.Б. Герсеванов був проти звільнення селян і передачі їм землі в тому форматі, який був передбачений Селянською реформою, він і його брат підполковник Єгор Герсеванов змушені були протягом 1862 р. укласти уставну грамоту із селянами села Юріївка Павлоградського повіту. На початку 1863 р. ці документи були здані до архіву Дворянського депутатського зібрання, це свідчило про те, що уставні грамоти вступили в дію.

На посаді маршалка дворянства

У першій половині 1860-х рр. М.Б. Герсеванов продовжував виконувати функції маршалка дворянства, займався власним господарством. Однак його стихією було заняття громадськими справами. У 1860–1865 рр. як маршалок дворянства він очолював Новомосковський повітовий мировий з’їзд. У 1866 р., коли на Катеринославщині були запровадженні земські установи, Микола Борисович Герсеванов як маршалок дворянства увійшов до числа гласних першого губернського земського зібрання від дворян-землевласників Новомосковського повіту. 

На першому ж засіданні губернського земства 15 вересня 1866 р. його кандидатуру пропонували на секретаря земського зібрання. Втім, обрали барона М.О. Корфа. Вже через два дні під час формування земських комісій М.Б. Герсеванов увійшов до комісії, на яку покладався обов’язок займатися розкладкою губернського збору.

Проєкт прокладення залізниці через Катеринославську губернію

Однією з перших пропозицій М.Б. Герсеванова в губернському земському зібранні була ідея прокладення залізниці через Катеринославську губернію від Харкова до Севастополя. Вона мала б бути залізнично-кінною і пролягати через Павлоградський, Новомосковський і Олександрівський повіти. Він пропонував земству клопотатися щодо цього перед урядом. Таку саму пропозицію М.Б. Герсеванов зробив і в Новомосковському зібранні. Його підтримали і вповноважили клопотатися перед урядом щодо реалізації проєкту. У 1867 р. Микола Борисович мав зустрічі з міністрами внутрішніх справ і шляхів сполучень, головою комітету залізниць при воєнному міністерстві. Всі вони підтримали проєкт, однак наголосили, що його реалізація на даний момент неможлива через брак фінансів. Тоді М.Б. Герсеванов звернувся до петербурзького купця першої гільдії Є.В. Каншина, але не зміг з ним домовитися. 21 вересня 1867 р. він знову викладав суть свого проєкту, але тепер уже у Павлоградському земському зібранні, до якого увійшов по курії землевласників Павлоградського повіту. На жаль, павлоградські гласні не підтримали ідеї прокладання залізнично-кінної дороги і відклали розгляд питання до кращих часів.

М.Б. Герсеванов подав ідею прокладання залізниці через те, що свого часу в своїх статях приділив багато уваги саме шляхам сполучень, тому він чудово розумівся на необхідності їх спорудження. Залізниця, яку він пропонував спорудити, мала б не тільки економічне, але й військове значення. Це клопотання було сприйняте представниками трьох земських зібрань без особливого ентузіазму, хоча у 1870-х роках ця ідея завдяки О. Полю стала чи не найактуальнішою справою катеринославського земства поруч із ідеєю спорудження постійного мосту через Дніпро в Катеринославі. Однак, слід пам’ятати, що першим про залізницю заговорив саме М.Б. Герсеванов.

Перше губернське земське зібрання, на якому був присутній і Микола Борисович, губернська влада на чолі з губернатором В. Дуніним-Борковським сприйняла з певною ворожістю, оскільки частина гласних побачили в новоутворених земських установах таку структуру, яка дозволила б їм впливати на соціально-економічну та суспільно-політичну ситуацію в країні. Найбільш активними, або як їх кваліфікувала губернська влада – радикалами вважалися М.О. Корф, О.М. Поль, С.С. Потоцький. М.Б. Герсеванова до їх числа не заносили, але В. Дунін-Борковський згадав його у своїй записці міністрові внутрішніх справ як людину «незадоволену місцевою владою». У цьому немає нічого дивного, оскільки М.Б. Герсеванов у часи підготовки та впровадження Селянської реформи своїми пропозиціями налаштував проти себе і повітову, і земську владу. Після запровадження земських установ М.Б. Герсеванов виявив не меншу активність.

Як характеристику ставлення М.Б. Герсеванова до земської справи варто навести його слова: «Я глибоко впевнений, – говорив він, – що земство є нова, жива сила Росії, що йому належить велика майбутність, я вірний слуга земства... і залишаюсь.. .поки моє здоров’я дозволить» .

Активність М.Б. Герсеванова помітили. Колишній кадровий військовий, публіцист був відомий багатьом земцям. Чи не на кожному засіданні губернського земства його пропонували секретарем. На другому черговому губернському земському зібранні його серед інших пропонували на секретаря, але він не пройшов, а був обраний до редакційної комісії. На третій черговій сесії губернського земства 5 січня 1869 р. його таки обрали секретарем зібрання. 

Ще двічі М.Б. Герсеванова обирали секретарем зібрання, що свідчило про його неабиякий авторитет серед земців. 22 жовтня 1869 р., після відмови О.М. Поля, його теж обирають секретарем зібрання. На п’ятій черговій сесії знову, але на той момент Микола Борисович хворів і змушений був відмовитися від наданої йому честі.

На посаді голови губернської земської управи

М.Б. Герсеванов мав настільки сильне бажання служити спільній справі, що не відступив навіть тоді, коли його право бути земським гласним опротестувало Новомосковське повітове земське зібрання. Наприкінці 1866 р. новомосковське повітове дворянське зібрання на його місце обирає нового маршалка Олексія Олександровича Гана. Оскільки М.Б. Герсеванов пройшов до числа гласних повітового і губернського земства як маршалок дворянства, то після переобрання він формально втратив право представляти Новомосковський повіт у губернському земстві. Та в грудні 1867 р. його обрали головою управи, отже він зміг продовжувати роботу в земстві. У 1869 р., коли відбувалися вибори гласних на друге триріччя, М.Б. Герсеванов пройшов до губернського земства від дворян-землевласників Павлоградського повіту, до яких він належав.

Відзначимо, що під час третьої та четвертої чергових сесій губернського земства М.Б. Герсеванов одночасно із функціями секретаря виконував обов’язки голови губернської земської управи. Третього грудня 1867 р. після відмови Д.Н. Бразоля виконувати обов’язки голови губернської земської управи на це місце обрали Никанора Івановича Штанського, але, оскільки і він відмовився обійняти посаду, головою став Микола Борисович Герсеванов. Восьмого січня 1868 р. на ім’я нового голови управи надійшло відношення губернатора В.Д. Дуніна-Борковського, в якому повідомлялося, що Урядовий Сенат визнавав вибори правильними, і затвердив кандидатуру М.Б. Герсеванова.

Обов’язки голови управи М.Б. Герсеванов виконував до 24 жовтня 1869 р., оскільки був змушений відмовитися від посади через тривалу хворобу, яка врешті-решт звела його в могилу. Однак він погодився залишитися в управі на правах почесного члена. 27 жовтня 1869 р. його разом із С.С. Потоцьким і М.С. Мазаракі обрали членом управи без утримання.

До затвердження Н.І. Штанського на посаді голови управи, його обов’язки продовжував виконувати М.Б. Герсеванов. Він був одним із тих, хто увійшов до делегації гласних катеринославського земства, яка за наказом губернського земства від 1 листопада 1869 р. клопоталася у Санкт-Петербурзі про відкриття Земського банку в Катеринославі.

Одним із найгостріших питань, які довелося вирішувати М.Б. Герсеваному як голові губернської земської управи, було питання розкладки губернського земського збору. Земство тільки-но розпочинало роботу і було багато питань щодо обсягів земського податку а також, яким він мав бути – поземельним чи подушним. З моменту своєї появи земства прийняли на себе багато зобов’язань, які раніше покладались на губернську владу. Через це на баланс земства були переведені державні кошти в розмірі 203 000 рублів. Частина земців, лідером яких можна вважати гласного від Верхньодніпровського повіту О.М. Поля, виступили за те, щоби не здійснювати розкладку земських зборів у 1869 р., покривши поточні видатки земства сумою, переданою державою на баланс земства. О.М. Поль вважав, що землевласники, на яких лягав основний тягар державних і земських податків, змогли б завдяки скасуванню у 1869 р. розкладки губернського земського збору покращити своє матеріальне становище. М.Б. Герсеванов дотримувався іншої думки, вважаючи розкладку необхідною, а отриманий від держави капітал пропонував використовувати як страховий фонд на випадок різних непередбачуваних явищ (неврожай, пожежі тощо). Саме так тоді зробило Херсонське губернське земське зібрання.

Великого значення М.Б. Герсеванов надавав шляхам сполучень: залізницям, мостам. Будучи головою управи, він контролював будівництво і ремонт мостів по всій губернії. У 1869 р. особисто об’їхав усі мости, побудовані та від-ремонтовані за два минулі роки і визнав найкращими мости в Олександрівському повіті. Такий стан речей він ставив у заслугу голові Олександрівської повітової земської управи графу О.Є. Канкріну.

Земська діяльність М.Б. Герсеванова була нетривалою. В останні два роки життя він часто хворів, подружнє життя із Пелагеєю Зубковою не склалося, дітей вони не мали. На останнє в своєму житті земське зібрання він не зміг з’явитися через хворобу, а 4 липня 1871 р. помер самотнім у своєму маєтку біля с. Миколаївка Новомосковського повіту. Похований у Катеринославі на міському цвинтарі. 

Цікаво, що через 15 років після смерті М.Б. Герсеванов значився серед дворян-землевласників Новомосковського повіту. Згідно списку Катеринославської губернської земської управи на 1886 р. він володів маєтком площею у 1.383 десятини.

Твори М.Б. Герсеванова

Герсеванов Н.Б. Несколько слов о действиях русских войск в Крыму в 1854 и 1855 годах.– Paris: J. Dumaine, Libraire-Editeur de L’empereur, 1867.– 107 с.
Герсеванов Н.Б. Гоголь пред судом обличительной литературы.– Одесса, 1961.
* * *
Герсеванов Н.Б. Замечания о торговых отношениях Сибири и России // Отечественные записки.– 1841.– Т. XIV.
Герсеванов Н.Б. Из путевых впечатлений туриста. Кёльнский собор // Отечественные записки.– 1847.– Т. LV.
Герсеванов Н.Б. Мысли о постройке Исакиевского моста частною компаниею // Отечественные записки.– 1842.– Т. XX.
Герсеванов Н.Б. Несколько слов о нашей кавалерии // Русский инвалид.– 1858.– № 156.
Герсеванов Н.Б. Нужна ли в России большая армия // Северная пчела.– 1859.– № 132, № 133.
Герсеванов Н.Б. О водопроводах в Одессе и Марсели // Одесский вестник.– 1857.– № 82.
Герсеванов Н.Б. О водяных и сухопутных сообщениях в России // Сын отечества.– 1839.– № 9.
Герсеванов Н.Б. О жалованье предводителям дворянства // Современная летопись.– 1860.– сентябрь.– № 1.
Герсеванов Н.Б. О живых изгородях // Отечественные записки.– 1843.– Т. XXVII.
Герсеванов Н.Б. О каменноугольной промышленности в Новороссийском крае и о средствах к её развитию  // Одесский вестник.– 1857.– № 61, № 62.
Герсеванов Н.Б. О литературной деятельности Сенковского // Северная пчела.– 1858.– № 190, № 196.
Герсеванов Н.Б. О неудовлетворительности правил о найме сельских рабочих // Вести.– 1864.– № 41, № 50.
Герсеванов Н.Б. О применении маневров на охоте или о военной охоте // Военный сборник.– 1860.– № 1.
Герсеванов Н.Б. О пьянстве в России // Отечественные записки.– 1842 г.– Т. ХХV.
Герсеванов Н.Б. О трехлетней деятельности мировых посредников Новомосковского уезда  // Одесский вестник.– 1864.– № 201.
Герсеванов Н.Б. Переезд через Симплон  // Отечественные записки.– 1848.– Т. LVIII.
Герсеванов Н.Б. Петербург и Москва // Сын отечества.– 1839.– № 9.
Герсеванов Н.Б. Поездка в Грушевку  // Одесский вестник.– 1864.– № 34.
Герсеванов Н.Б. Путевые впечатления туриста в 1845 году. Неаполь // Отечественные записки.– 1846.– Т.  XLVIII, ХLIХ.
Герсеванов Н.Б. Рим. Отрывок из путевых впечатлений туриста // Отечественные записки.– 1846 г.– Т. XLV, XLVI.