Нікуліна Наталя Петрівна
Поетеса Наталка Нікуліна
Україна, Дніпропетровська область
- 7 липня 1947 - 23 червня 1997 |
- Місце народження: м. Макіївка, Донецька область |
- Поетеса, журналістка, літературний критик
Життя та творчість Наталки Петрівни Нікуліної - вченого-філолога, поетеси, радіожурналістки, літературного критика.
Її вірші вишептані неложними устами, народжені
її життям, терновим і калиновим, зваженим
найвищою мірою – мірою її чистої, щирої душі
Любов Голота
Серед поетичного сузір’я Придніпров’я 60-х років засяяло ім’я талановитої поетеси Наталки Нікуліної. Народилася Наталка 7 липня 1947 року в м. Макіївці на Донеччині. В десятирічному віці вона разом із батьком-журналістом і матір’ю-лікарем переїжджає до Дніпропетровська. Саме тут Наталка закінчила середню школу №89 із золотою медаллю, потім університет, захистила дисертацію кандидата філологічних наук, у Дніпропетровську вийшла її перша збірка віршів «Вишневий спалах», тут вона працювала радіожурналістом, завоювавши симпатії слухачів, тут писала і творила. Та все ж поетична домінанта в ній була настільки сильною, що стала головним сенсом її життя. Наталці не судилося прожити довго, 23 червня 1997 року вона трагічно загинула.
Штрихи до портрету
Біографія ніби скупенька, не бурхлива, але з якою теплотою і душевністю згадують про Наталку Нікуліну її друзі, колеги по роботі, майстри по перу.
Зі спогадів колеги та однокурсниці Таїси Ковальчук:
«У моєму особистому календарі серед інших пам’ятних є ще дві дати, які не забуваються з плином часу. Це – 23 червня, коли трагічно загинула моя однокурсниця і колега, талановита поетеса Наталка Нікуліна і 7 липня 1947 року – її день народження на свято Івана Купала в Макіївці на Донеччині.
«Сама собі прихисток, сама й оборона. Такою була улюблена Наталіна поза: ледь підняте праве плече, нахилена до нього голова; хвилі волосся, торкаючися плеча, мовби замикають «лінію захисту». … «Народжена у липні, Наталя саме так уперше побачила світ – крізь листя, у сріблясто-зеленому мерехтінні. Тому згодом і написала ледь іронічно, але з глибокою переконаністю у подальшому твердженні:Хто з капусти. Хто з гречки,
Хто про бусла торочить.
А я родом з купальської ночі».
«Ця жінка була з тієї породи людей, відданість яких покликанню незрідка заступає їм особисте життя.
Краще з нею написаного діймає точністю і глибиною».
В.Базилевський
«Вірші Наталки Нікуліної позбавлені дріб’язку і суєтності… Вона була не тільки поетесою, а й вченою – кандидатом філологічних наук, особливо уважною до мови, до культури вірша.
Своїм непересічним талантом, своїм інтелектом і чистотою моральних принципів була вона гідною спадкоємицею Великої Лесі».
Абрам Кальценсон
Друковане слово Наталки Нікуліної
Ще з дитинства Наталка почала писати вірші, які стали прикрасою шкільних вечорів. На сторінках газет, журналів, солідних часописів публікуються її поезії, засвідчуючи, що на поетичному небосхилі спалахнула справжня зірка. Але справжній талант відточувався, відшліфовувався неквапливо.
Перша збірка «Вишневий спалах» побачила світ у 1967 році та стала для неї подарунком на двадцятиліття. Через 14 років після виходу першої книжки побачила світ друга збірка «Пізнання» (1981 р.), згодом – «Червоний кетяг» (1984 р.), «Житом перейти» (1990 р.), «Тиха бесіда» (1993 р.) і остання – «Знамення калини» (2000 р.), видана її друзями посмертно. Шість збірок Наталки Нікуліної.
Ще в 60-ті роки Наталка була делегатом республіканського зльоту обдарованих дітей, якими опікувався письменник і наставник Абрам Кацнельсон. З ним вона листувалася, телефонувала йому і остання її незакінчена стаття, як не дивно, – це рецензія на збірку віршів А. Кацнельсона «Троянди тягнуться увись». Наталка писала в ній: «Ловлю себе на думці: скільки відкрив поет такого, що співзвучно і моїй душі…». В свою чергу, А. Кацнельсон порівнював Наталку Нікуліну з Лесею Українкою.
Одна з «сімдесятників»
Доля поета віддзеркалює ту епоху, в яку він живе. Епоха сімдесятих – час «тихих репресій» – теж ще мало досліджена. Це була епоха брежнєвського «застою», коли не можна було вільно висловлювати свою любов до України, епоха суворої цензури, активного функціонування «чорних списків» недопущених до ефіру, екрану, преси. Ті, що дебютували в 70-ті прийшли в літературу лише наприкінці 80-тих. Більшість з них писала «в шухляду», працюючи на низькооплачуваних місцях, двірниками і сторожами. Переслідування і придушення інакомислення, арешти національної інтелігенції, заборона самвидаву, запроторення до психлікарень незгодних, хто протестував проти офіційної ідеології. Виходило, що бути українцем – це вже політика, та ще й страшна для когось. Отакий парадокс.
У такий час Наталка Нікуліна працює редактором у видавництві «Промінь», головним редактором в обласній науковій бібліотеці. На посаді редактора Наталка Нікуліна працювала у Дніпропетровській обласній науковій бібліотеці була позаштатним кореспондентом газети «Культура і життя», отримувала мізерну платню на обласному радіо.
Покоління «сімдесятників» намагалося протистояти владі заданої обов’язкової тематики. В творчості Наталки Нікуліної лунають мотиви «я» далекі від офіціозу. Вона створила власний світ, повний любові до України, рідного слова, української культури. Крилатим став Наталчин афоризм: «В мистецтві є право сили… Право таланту.» І вона мала це право таланту. Вона не мовчала, не була байдужою. Вона мала право таланту, мала високі моральні принципи і власну чисту совість.
Наталка Нікуліна була в Спілці письменників України, а в ті часи це нерідко ставало «вовчим» білетом, якщо ти не «літературна дама з президії».
.jpg "Наталка Нікуліна (третя зліва) серед колег Дніпропетровської обласної бібліотеки, 25.12 1975 – 01.07.1976 рр.")
Та, що любила Україну
Ерудована, обдарована особистість з багатим духовним світом Наталка Нікуліна любила Україну, любила все українське. Не побоялася Наталка написати та захистити кандидатську дисертацію на тему «Професійна лексика лоцманів дніпровських порогів» , що на той час була досить небезпечною. Її підтримав керівник В.С.Ващенко – викладач, якому Наталка присвятила вірш «Прощальне гроно слів".
Колеги, друзі Наталки зберегли її особисті речі, які засвідчують її любов до всього українського: українського слова, вишиванки, петриківського розпису, українського мистецтва, культури. Сором’язлива, але горда духом майстриня, згадують друзі, нікому не скаржилась, обстоювала свою українськість, власноруч створювала вишиванки, мережанки, шила, в’язала, малювала, фотографувала, одним словом творила.
Бджілка на полі журналістики
Наталка Нікуліна за цикл радіопередач «На полі слова» (понад сто п’ятдесят передач) була удостоєна почесного Диплому лауреата премії ім. Д. Яворницького, премією ім. П. Тичини (посмертно). Колеги-журналісти згадують Наталку як добросовісну, вимогливу, самовіддану своїй справі особистість. Наче справжня бджілка збирала вона нектар українського слова, це: дослідження творчості письменників нашого краю (радіопередачі «На полі слова»), замальовки з культурного та мистецького життя Дніпропетровщини (радіопередача «Джерела»), радіоклуб знайомств «Три поради», де не один письменник відкривав себе наново – скажуть Наталчині колеги.
Зі спогадів колеги та однокурсниці Таїси Ковальчук:
«Наталя прийшла на обласне радіо (редактор об’єднання художніх програм) з грандіозним проектом – циклом «На полі слова» (понад 150 передач про письменників Придніпров’я). Як ведуча цього літературного циклу Наталя обрала позицію цілковитої об’єктивності. В ефірі вона не дискутувала з письменниками-опонентами, досить рідко вдавалася до коментарів, але у тих розмовах, «на полі» пружної думки, у світлі наталчиного інтелекту не один митець сам себе заново відкривав. Наталя дуже любила калину – як рослину і як символ, про що свідчать і назви її віршів та збірок. Але уважний читач помітить, що образи калинових спалахів зринають лише у межових ситуаціях, під час проривів до трансцендентних таємниць буття, урочого поставання перед Горішнім поглядом. Калина тут – те первісне осердя світу, де яріє «кров землі». Тож в ієрархії Наталіних образів калина посідає місце сакрально-недоторканне. Права на вхід до калинових сфер не мають тут ані хвилі пісенного ліризму, ані фібри жіночої сповідальності, ані тихі роздуми-дослухання. Адже все це втілює течію земного життя. Воно має інше походження, іншу барвну гаму. Тут все достоту «з купальської ночі»: кров – зелена, листя – срібне. Тут навіть вогонь блакитний, а вночі «багаття СИНЄ мокру шибку лиже». Тут панують свіжо-холоднуваті тони, перлисті, сріблясті струмені світла, і в них постає та Наталя, якою ми її бачили зблизька – «на полі слова», у небі ефіру.
***
Я не сильна. Я просто терпляча
тим, твердим, споконвічним терпінням.
що відоме древнім будівлям
і землі…
***
«Юрба» не розуміє? Та народ
все розуміє і виносить присуд:
сподобить славою віднині й прісно.
а чи позбавить всіх винагород.
«Юрба» не розуміє. Та народ
завжди відділить зерно від полови
і збереже у серці щире слово,
і припече тавром брехливий рот.
***
Звір, що в натовпі спить.
прокидається раптом
від запаху крові
і ще дужче звіріє –
вже його не спинити,
бо інстинкт м’ясожерства –
то рушій безвідмовний,
той, що кидає натовп
в дикий морок засліплень.
Так, з інстинкту юрби, починаються війни.
Певно. Й світу кінець починається так…
***
В житті не буває «потім»
і не буває «якби».
В кожній звичній роботі –
смак боротьби.
І боротьба – це робота
виснажлива і важка
до сімдесят сьомого поту,
до щему в руках.
А час боротьби й роботи.
а дні – не твої раби.
В житті не буває «потім»
і не буває «якби».
Наталка Нікуліна, «Знамення калини»
«Ритм роботи на радіо відкрив у Наталі риси, про які доти знали не всі, – надзвичайну організованість, ревність, ретельність. Численні технічні операції – текстове переписування, перезаписування фонограм – операції, які зазвичай лише дратують працівників радіо, – Наталя виконувала неухильно і залюбки, не припускаючись ані скорочень, ані скоропису – навіть у чернетках.
Вона приходила на роботу двома годинами раніше від належного і – розкошувала в тиші редакції. Не сама вона звірялася нам про це, а те нове світло в її очах, яким зустрічала нас ранками, ті нові речі, які з’являлися у службовій кімнаті: квітчасті рушники та серветочки для чаювання, букети квітів, які вона купувала дорогою на роботу»
Наталя Старюк, Таїсія Ковальчук
Наталка Нікуліна мала неабиякий авторитет. Часом її реакції на певні явища були гострими, непримиренними: аж дуже не любила вона улесливості чи панібратства у буденних стосунках. Проте «на полі» невидимих протистоянь Наталя перемагала здебільшого саме завдяки переконливості свого серйозно-лагідного погляду на світ».
Наталя Старюк, Таїсія Ковальчук
* * *
Шукаймо у собі Шевченка
(Хоч іскру – праведності й віри) –
Він мусить бути там, в глибинах,
Інакше нас би не тримала
Оця земля, калини матір.
Ми мусимо.
Ми конче мусим
Знайти в собі його кровину –
Інакше з темряви не вийти.
Усім життям, всім током крові –
Народжуймо в собі Шевченка,
Хоч іскру кожен.
Іскру – кожен.
Всі разом – буде Україна.
Наталка Нікуліна
Понад 150 радіопередач Наталки Нікуліної – це справді золотий фонд радіо Придніпров’я (аудіо файли передач).
«Без сліду не зникає навіть попіл»
Поезія Наталки Ковальчук багатогранна та відверта. Вірші про мову, про рідний край, про кохання , природу і звісно високу поезію творять квіти. Наталка любила жовті гвоздики, мріяла створити окремий цикл передач "Квітка", який би складався із роздумів про долі квітів, їх символіку у просторі українського духу. Крізь квіти віршами та радіопередачами говорить і з нами поетеса.
( фрагмент радіопередачі «Крізь квіти»)
Цикл віршів про квіти
Запах жовтих гвоздик селянських
У липкі чи в серпні,
завше в чомусь осінній -
жовта пасмуга світла з долини.
З роками смаглявіє шкіра
І темніє волосся,
але запах гвоздик залишається той же,
завше в ньому є і щось осіннє:
щось дитинне і пряне.
Скільки в світі такого,
чому я уже непідвладна,
скільки знаю такого,
що стлумлене часом назавше.
Але серце моє безборонне
перед запахом жовтих гвоздик селянських.
Квітами жовтих гвоздик-купчаків
переткано все на світі...***
В золотобанному храмі
соняшникового поля
чистій блакиті молися,
зранена душа моя.
В сонмі золотоишбних
іциро відчуй, що свавілля
понад тобою не втне.
Вічна - небес течія.Золотопелюсткових
тихо торкнись заспокоїте
Краще ніхто не розрадить,
ніж золотінь мовчазна.
Маревом теплим спливає
світло блакиті м якої.
І огортає, й зціляє,
випростує душу вона
в золотобанному храмі
соняшникового поля...
***
"Мальви "
Художник сіє на Хортиці мальви,
І мальви сміються сяйними барвами. .
Хортиця, світлом, мальв ом.аяиа,
Радіє мальвам, радіє мальвам..
По козацьких слідах проростають гінкі.
Любе художникові творіння
У брунатних вузликах тримають насіння
На перехрестях сивих віків
Щось таке промовля у мальвах барвних,
У пелюстковому майві їх коша,
І може, земля це засвідчить небавом,
Що в мальві живе козацька душа.
***
Bipш про К. Білокур
Сказати квітами усе: печаль, i радість, i кохання,
Покласти квіку на прощания, на слід, що пилом припаде,
У терен косу заплести,
I хліб барвінком оповити,
I навіть з туги мак зростити
А це ужe навіщо ти?
Така вже вдача: квіти и квіти.
Літературний критик
Наталка Нікуліна була строгим літературним критиком. Висока вимогливість до себе, до слова, до культури вірша, відобразилися не тільки в її поетичній творчості, а й в її літературних розвідках про поезію Михайла Чхана, Олександра Зайвого, поетичні збірки Абрама Кацнельсона, прозу Марії Зобенко, творчість Олесі Омельченко.
«Увага до світу своєї душі та відтворення в ньому оточуючої дійсності («дивлюсь»), постійне відкриття для себе неперебутньої новизни цих світів («дивуюсь»), невпинний творчий стан душі («квітну») і врешті поєднання всього того як рушійна сила життя людини, що сама творить і є фактором творіння («живу») – саме так потрактувала творчість Олесі Омельченко відомий поет і критик Наталка Нікуліна.
Публіцистика, наукові та популярні статті Наталки могли б скласти окреме видання. Можливо до нього буде включена стаття Наталки Нікуліної «Степ незрадливий» до 60-річчя О.Гончара, написана пером люблячого серця.
Ільїна Н. Справжні поети живуть вічно: [Вручення премії ім.П.Тичини матері поетеси Н.Нікуліної в стінах ДГА]// Бористен. – 2000. -№7. –С.1.
Імені Дмитра Яворницького: [Премію присуджено поетесі Н.Нікуліній (посмертно) за цикл радіопередач «На полі слова»: інформаційне повідомлення] // Літературна газета. – 1998. – 26 лютого. – С.2.
Лауреат літературної премії ім.П.Тичини: [Н.Нікуліна та поетична збірка «Тиха бесіда»] //Літературна Україна. – 2000. – 17 лютого. – С.2.
Наталка Нікуліна удостоєна високої нагороди: [Про присудження премії Д.Яворницького за 1997 рік Н.Нікуліній] // Наше місто. – 1997. – 22 листопада.
Пиленов А. Есть поэты в моем Отечестве!: [поетесса Н.Никулина, посмертно удостоена литературной премии им.П.Тычины] //Днепр вечерний. – 2000. – 30 июня. – С.7.
Пуппо И. Яворницкий одобрил бы это решенье: [О присуждении почет. диплома им.Д.Яворницкого Н.Никулиной] // Днепр вечерний.– 1997.– 6 дек.
Чабан М. «А я родом з купальської ночі»: [Доробок Наталки Нікуліної відзначено премією ім.П.Тичини» «Чуття єдиної родини»] // Зоря. – 2000. – 5 червня.
Чабан М. Премія ім.Павла Тичини Наталці Нікуліній // Літературна Україна. – 2000. – 9 листопада. С.9.
***
Аверичева Е. Лучшая долгая жизнь: [Увидела свет посмертная книга Н.Никулиной "Знамение калины"] // Вісті Придніпров'я.– 2000.– 19 груд.– С. 8.
Андрущенко Н. «Слова - що зірки у галактиці мови...»: [Вечір пам'яті Н. Нікуліної у центрі культури української мови ім. О. Гончара НГУ] // Зоря.– 2007.– № 115 - 20 жовт.– С. 4
Бабич Л. …І зорі дивитись в душу: [про поетесу Н.Нікуліну]// Днепровская правда. – 1996. – 1 июня.
Базилевський В. Наталка Нікуліна «Прозова алегорія життя…» [Спогади про поетесу] //Дніпро. – 1998. - №3-4. – С.126.
Біла Л.Д. [Про зв'язки Наталки Нікуліної з учнями СШ сел.Буча Київ. області] / Л.Д. Біла, Н.П. Борсук // Кур'єр Кривбасу.– 1997.– №91-92.– С. 165
Бурлаков С. Молода пісня //Молодь України, 1967. – 21 травня.
Голота Л. «Це буття і терпке і болюче, це тернове буття, і калинове…» : [Про Н.Нікуліну] //Слово просвіти. – 1997. – листопад. – С.12.
Городнюк Н. Душевна розмова з читачем: [Про нову збірку Наталки Нікуліної «Тиха бесіда»] // Дніпровська зоря. – 1993. – 4 вересня.
Життя, як спалах промайнуло...: [Пам'яті Наталки Нікуліної - дніпропетров. поетеси] // Наше місто.– 1997.– 28 черв.
Жук А. Наталці Нікуліній : [Вірш]// Мегаполис Украины. – 1997. – 29 августа- 4 сентября.
З любові і муки... / Ф.Білецький, М.Нечай, І.Шаповал та ін.–Дніпропетровськ: ВПОП "Дніпро", 1994.– 504 с.
Про Н.Нікуліну – С. 280-281, 311-312, 317.
Завгородній О. Родом з купальської ночі: [Спогади про Наталку Нікуліну] //Джерело. – 2000. – 11 жовтня.
Засніжилася калинонька (до розпису Ф.Панка): [Пісня] / Вірші Н.Нікуліної, муз. О.Лимаренка // Дніпровська зоря.– 1996.– 23 січ.
Зобенко М. «Вкраїною запалена калина»: Памяті поетеси Н.Нікуліної //Нові рубежі. – 1997. – 2 серпня.
Зобенко, М. Запах жовтих гвоздик : Повість-ессе [Текст] / М. Зобенко // Березіль. - 2002. - Ст. 7-8. - С. 96-127.
Зобенко М. І духа над полем слова//Днепровская панорама. – 1997. – 1 августа.
Зобенко О. Її душа над полем слова: [Про Н.Нікуліну] / О. Зобенко // Днепровская панорама.– 1997.– 1 авг.
Зобенко М. Калиновий вогонь //Січеславський край. – 1997. - №15-16.
Зобенко О. На полі слова //Культура і життя. – 1997. – 25 червня.
Зобенко Н. та ін. Поле високої духовності: [Про дніпропетровську поетесу і журналістку Н.Нікуліну] // Наше місто. – 1997. – 2 серпня.
Зобенко О. [Про творчість Н.Нікуліної] // Кур'єр Кривбасу.– 1997.– №85-86.– С. 172-173
Зобенко О. Слово – як птах піднебесний: [Про Н.Нікуліну] //Зоря. – 1996. – 1 июня.
Зобенко М. Трояндовий шкіц, або чотири грані писанки: [Про творчість Наталки Нікуліної] //Борисфен. – 1999. - №4. – С.8-9.
Йовенко С. «Що я скажу отій калині останній пам’яті земній» : [Спогади про поетесу Н.Нікуліну]// Вітчизна. – 1997. - №11-12. – С.150-151.
Каспір С. Поет поверхневого чуття: [про талановиту поетесу, нашу землячку Н.Нікуліну] //Зоря. – 2002. – 6 липня.
Кацнельсон А. Дві перші книги // Канцельсон А. Про поезію і поетів.– К., 1972.– С. 212-226.
Кириченко Ю. «Така душа минушості не знає…: [Про поетесу Н.Нікуліну] // Зоря. – 1990. – 25 вересня.
Мартинова С. «Минуще — минеться. Зостанеться слово»: [про Наталку Нікуліну] /Люди і долі. –Дн-ськ. — 2009. — С.72-73.
Миколаєнко М. Ти нашими вустами говори: [Про книгу Наталки Нікуліної «Тиха бесіда»] //Зоря. – 1993. – 23 вересня.
Наталка Нікуліна: [Некролог] // Літературна Україна. – 1997. – 7 серпня. – С.8
Нечай М. З літературного життя Придніпров’я: [Про літ. життя 60-х років] / Бесіду вела Н.Нікуліна.– С. 233-242.
Обірвався голос горлиці: [некролог на смерть Н.Нікуліної]; вірш Наталки Нікуліної //Зоря. 1997. – 27 червня.
Обірвався голос горлиці: [Про Н.Нікуліну та її вірші] // Зоря. – 1997. – 26 червня.
Омельченко О. Пам'яті Наталки Нікуліної: [Вірш] // Січеслав.– 2004.– №2.– С. 109.
Пішли за небокрай, прославивши свій край...: [Про творчість Наталки Нікуліної] // Зоря.– 2008.– 28 лют.– С. 11
Пелих С. Сказати квітками усе ... : [Вечір пам'яті поетеси Наталки Нікуліної в центрі культури української мови ім. О. Гончара] / С. Пелих // Зоря.– 2005.– 6 груд.– С. 4.
Полынь И. Не бывает "если бы" у судьбы: [В краеведческом отделе ДОУНБ прошло заседание клуба "Ріднокрай", посвященное 60-летию со дня рождения поэтессы Н. Никулиной ] / И. Полынь // Днепр вечерний.– 2007.– № 84.– 13 июня.– С. 5.
Поповський А. Літературна Січеславна на радіохвилі: [Про цикл радіопередач Н.Нікуліної "На полі слова"] // Літературна Україна.– 1996.– 15 лют.– С. 1.
Пора високої води: [Пісня] / Сл. Н. Нікуліної, муз. О. Лимаренка // Дніпровська зоря.– 1996.– 18 трав.
Про Наталку Нікуліну // Нікуліна Н. Знамення калини: Вибране.– Дніпропетровськ: Січ, 2000.– С. 161-209.
Зміст: З листа Зінаїди Тархан-Берези (м. Канів, музей Т.Г.Шевченка) до матері Наталки Нікуліної – С. 161.
Голота Л. Це буття, і терпке, і болюче, це тернове буття і калинове – С. 161-165.
Старюк Н., Ковальчук Т. „Родом з купальської ночі” – С. 166-173.
Зобенко М. Чотири грані писанки Наталки Нікуліної – С. 174-179.
Селезньов М. „Як часто я сміялась, щоб не плакать” – С. 179-184.
Білецький Ф. Свіжий спалах поетичної думки – С. 184-193.
Йовенко С. „Що я скажу отій калині – останній пам’яті земній?” – С. 194-196.
Кацнельсон А. Поезії Наталки Нікуліної – С. 196-197.
Базилевський В. „Прозора алегорія життєва” – С. 197-199.
Сіренко В. Судьба землі, судьба калини – С. 199-202.
Шаповал І. Окраса нашої поезії – С. 202-205.
Савченко В. „Забута кнга” – С. 205-206.
До ювілею, що не відбувся – С. 206-209.
Зобенко М. Ярославни Придніпров'я, або Сповідь жіночої душі при свічі істини - С. 273-283.
Фролова К. Поетичне слово над Дніпром .- С. 295-326
Поповський А.М. Фольклорні традиції в поезії Наталки Нікуліної / Поповський А.М., д. філол. н., професор //Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки: Збірник наукових праць. - Запоріжжя, 2013 - № 2. – С.181-194
Пуппо И. Шампанское мы выпьем без тебя // Днепр вечерний. – 1997. – 5 июля.
Розумний А. «І гордих сосен верховіття, і квітки ніжна глибина..» : [О нашей землячке Н.Никулиной] // Днепр вечерний. – 2002. – 6 июля.
Севернюк, Т. "В сердці незримі сліди...:[Про посмертне видання лірики Наталки Нікуліної] [Текст] / Тамара Севернюк // Вітчизна. - 2001. - Ст. 5-6. - С. 128-134
Селезньов М. «Ніхто не відбере мій тихий світ…» : [Про поетесу Н.Нікуліну] //Наше місто. – 1999. – 20 лютого.
Селиванов В. Погляд із середини квітки // Слово про літературу та письменників Придніпров’я: Нариси та есеї.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2005.– С. 257-259.
Сіренко В. Пам’яті поетеси [Н.Нікуліної] // Бористен. – 2007. - №7. – С.15.
Слухняність рабів втішаються раби: [До річниці з дня смерті Н.Нікуліної]: вірші// Зоря. – 1998. – 23 червня.
Соболь І. Вишневий спалах великої любові до життя: [Свято поезії пам'яті поетеси Н. Нікуліної в НГУ у Центрі культури української мови ім. О. Гончара ] / І. Соболь // Бористен.– 2007.– № 10.– С. 1
Старюк Н. Наталка Нікуліна: Продовження життя у віршах: [Побачила світ нова книга поетеси] / Вісті Придніпров'я.– 2000.– 15 серп.– С. 14.
Фольклорні записи Наталки Нікуліної: [В содерж. легенди "Лоцман", "Козацький посланець"] // Жива вода.– 1999.– № 6.– С. 2.
Чабан М. Наталка Нікуліна: "Приймаю все, що суджено мені": [Вийшла з друку книга віршів поетеси] // Зоря.– 2000.– 7 груд.
Чабан М. Осиротів наш поетичний сад //Днепровская панорама. – 1997. – 2 июля.
Шаповал І. Майстер слова: [Про книгу Наталки Нікуліної «Тиха бесіда»] //Дніпровські зорі. 1993. – 9 жовтня.
Шаповал І. Окраса нашої поезії: [2 серпня 1997 р. Минає 40 днів трагічної смерті нашої славної поетеси Н.Нікуліної //Дніпровська зоря. – 1997. – 2 серпня.
Шаповал І. Окраса нашої поезії: [творчість Н.Нікуліної] // Бористен. – 1998. - №4. – С.3.
Шепітько Г. Перша снігожать: [Вірші] // Січеслав.– 2009.– № 4.– С. 80-81: фото.
Широков С. Пісні бубнів: Пісня пісень // Зоря. – 1986. – 14 лютого. //Рец. на книгу Н.Нікуліної «Червоний кетяг».
* * *
Голуб І. [Про Наталку Нікуліну] // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2012 рік: Бібліограф. видання. У 2-х ч. Ч. 2. II півріччя / Упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2011.– С.14.
Голуб І. „...для кого залишу сліди? // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат області на 2007 рік: Бібліогр. покажчик / Упоряд. І Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2006. – С.60-62.
Моє Придніпров’я. Хроніка пам’ятних дат і подій області на 1997 рік: Бібліографічний покажчик. – Дніпропетровськ, 1996. – С.38 –40.
Наталка Нікуліна // Письменники України: Довідник / Упоряд. Д.Г.Давидюк, Л.Г.Кореневич, В.П.Павловська.– Дніпропетровськ: ВПОП „Дніпро”, 1996.– С. 212.
Никулина Наталья Петровна (Наталка Нікуліна) // Писатели Днепропетровщины: Биобиблиографический указатель.– Днепропетровск, 1987.– С. 72-73.
Нікуліна Н.П. // Письменники Радянської України: Біобібліографічний довідник.– К., 1981.– С. 192.
Вебліографія
1. [Вірші Наталки Нікуліної] [Электронный ресурс] веб-сторінка сайту Література Придніпров’я. - Режим доступа: http://filosof-50.ucoz.ru/publ/3-1-0-117- Назв. з титул. екрану
2. Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека імені первоучителів слов’янських Кирила та Мефодія : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http:// www.libr.dp.ua
3. «… для кого залишу сліди?» [Электронный ресурс]: Літературний портрет Наталки Нікуліної. - Режим доступу:
www.libr.dp.ua/region/Gold%20names/Наталка%20Нікуліна.doc- Назв. с титул. экрана ; http://www.libr.dp.ua/projects/index.html- Назв. з титул. екрану
4. Єрмолаєва М.В. Калинове серце Наталки Нікуліної. Невмируще те, що здатне житии до шістдесятип’ятиріччя від дня народження: Посібник [Электронный ресурс] – Режим доступу http://www.bibl.com.ua/literatura/34330/index.html Веб-сайт Уроки-бесіди, уроки-конференції, уроки-зустрічі з письменниками, уроки-екскурсії, уроки-подорожі, уроки-семінари, уроки-дослідження, уроки-авторський коментар та інші
5. Зобенко М. Запах жовтих гвоздик [Электронный ресурс] : повість-есе про життєвий і творчий шлях відомої української поетеси Наталки Нікуліної . – веб-сторінка газети Кримська світлиця: громадсько-політична та літературна газета #45 за 08.11.2002. - Режим доступа: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=191 - Назв. з титул. екрану
6. Никулина Наталья Петровна [Электронный ресурс] веб-сторінка О городе. - Режим доступу : https://gorod.dp.ua/tema/persons/?pageid=932 - Назв. с титул. экрана
7. Осадчий В. Знамення калини [Электронный ресурс] // Слово просвіти. – 2001. - №1. – с. 13. Режим доступу : http://slovoprosvity.org/pdf/2001/2001-79.pdf
8. Поповський А.М. Фольклорні традиції в поезії Наталки Нікуліної / Поповський А.М., д. філол. н., професор //Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки: Збірник наукових праць. - Запоріжжя, 2013 - № 2. – С.181-194: Режим доступа: http://visnykznu.org/pdf/t_visn_2013/FIL%20Visnyk%20%202_13.pdf
9. [Про Наталку Нікуліну] // Бібліотека моє Придніпров’я календар пам’ятних дат області на 2007 рік. - Назв. с титул. екрану екрану http://lecture.in.ua/biblioteka-moye-pridniprovya-kalendar-pamyatnih-dat-oblasti-na-v2.html?page=5- Назв. с титул. экрана
10. „Сповідь жіночої душі…” або „На полі слова Наталки Нікуліної” [Электронный ресурс]: веб-сторінка Розробки навчальних матеріалів. - Режим доступа:
http://rozrobki.at.ua/load/ukrajinska_literatura/spovid_zhinochoji_dushi_abo_na_poli_slova_natalki_nikulinoji/35-1-0-5811
www.teacherjournal.com.ua/attachments/31344_Збірка.docx
11. У Дніпропетровську відкрили виставку про покоління письменників періоду «тихих репресій» [Электронный ресурс] веб-сторінка Радіо свобода. - Режим доступа: http://www.radiosvoboda.org/a/1953862.html - Назв. з титул. екрану
12. Хронологія. Брежнєвський "застій" (1964–1986) [Электронный ресурс] веб-сторінка Територія терору. - Режим доступа: http://territoryterror.org.ua/uk/history/1964-1986/chronology/
13. [Н.Нікуліна Обернулась. Бо тінню на світло чола..]: Вірш [Электронный ресурс]
http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/borysfen/2011_2/pdf/0-2.pdf
Редакція від 07.09.2020
